Ескі-Кермен - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ескі-Кермен

ЕСКІ́-КЕРМЕ́Н – середньовічне городище. Знаходиться за 25 км від м. Бахчисарай (АР Крим). Заг. пл. бл. 10-ти га. Як укріплений пункт засн. у 5 – на поч. 6 ст. скіфо-сарматами, яких гуни після падіння Скіф. держави витіснили у передгір’я Крим. гір (у перекл. з татар. Е.-К. – стара фортеця). На плато, де розташ. городище, – понад 300 штуч. печер. Був знач. ремісн. і торг. центром. Насел. займалося землеробством, скотарством, виноградарством. Наприкінці 8 – у 9 ст., ймовірно, хозари зруйнували фортечні споруди; саме ж місто існувало до 1299, коли його спалили війська еміра Ногая. 1938 тер. Е.-К. оголошено заповідником і передано до складу Бахчисарай. істор.-культур. заповідника. У різні часи городище досліджували М. Рєпников, Є. Веймарн, О. Паршина, могильник побл. нього (172 погребал. споруди 7–9 ст.) – М. Рєпников й О. Айбабін. Серед найвідоміших пам’яток – печер. храм «Трьох вершників» із залишками фреск. розпису і зруйнов. «облоговий» колодязь глиб. 70 м.

Літ.: Хроніка археології та мистецтва. Ч. 1. К., 1930; История и археология средневекового Крыма. Москва, 1958; Домбровский О. И. Фрески средневекового Крыма. К., 1966.

П. І. Скрипник

Стаття оновлена: 2009