ЕТНІ́ЧНА ІСТО́РІЯ — роз­діл етнології, що досліджує роз­виток етнічних утворень. Предметне коло наук. зацікавлень Е. і. до­статньо широке й охоплює про­блеми виникне­н­ня етніч. утворень, племен, союзів племен, народностей і націй (етноси різного таксономіч. рівня): виявле­н­ня й опис традиц. культурно-побут. рис етносів, ви­вче­н­ня їхньої транс­формації у часі (поселень, житла, одягу, їжі, традиц. занять, звичаїв і обрядів, нар. занять тощо); ви­вче­н­ня тер. роз­селе­н­ня етносів, руху етніч. кордонів у часі, зміни нац. складу насел. на етніч. тер., формува­н­ня нац. діаспори та її особливостей у різних країнах; дослідж. етносоц. структури су­спільства на різних етапах часового роз­витку в межах етніч. тер., зміни соц. складу окремих етносів і спів­від­ношень між їхніми соц. верствами; нар. творчості у галузі матеріал. та духов. культури в її істор. роз­витку; долі етнокультур в умовах урбанізації су­спільств. Якщо під етніч. процесами ро­зуміти будь-які зміни властивостей і якостей етніч. спільнот на всіх етапах існува­н­ня людського су­спільства, перед­усім у сучас. умовах, то Е. і. ви­вчає істор. минуле існуючих нині етніч. спільностей і посідає у звʼязку з цим проміжне становище між етнологією та історією, залишаючись водночас у межах етнології. Ви­вче­н­ня Е. і. влас. народу покликане формувати у молоді й усіх людей почу­т­тя нац. гідності, усві­домле­н­ня прадав. витоків етніч. спільності, громадян. від­повід­альності перед заповітами, культур. і духов. спадщиною батьків, дідів і прадідів, благород. духов. цін­ності нації — патріотизму.