Етнічні меншини

ЕТНІ́ЧНІ МЕНШИ́НИ — різновид людської спільноти, група населе­н­ня певної держави, що має спільні походже­н­ня (дійсне чи уявне), культурні або фізичні характеристики, систему по­глядів і зразків поведінки. Термін «Е. м.» дослідники активно використовують від серед. 1960-х рр., роблячи акцент на етнокультур. (якіс.) характеристиках людських спільнот. Е. м., як і етнос, можуть існувати дис­персно і у середовищі, де етнокультурні цін­ності ві­ді­грають осн. роль в обʼ­єд­нан­ні вихідців одного етносу. Нині у між­етніч. взаємодії поліетніч. країн простежується прагне­н­ня етніч. більшості під­корити Е. м., одночасно з прагне­н­ням меншин отримати етнічну автономію чи заснувати нац. державу (у колиш. Югославії, Грузії, Росії). Згідно з типологією Ф. Гекман­на, меншини ви­окремлюють за 3-ма базовими ознаками: походже­н­ням (шляхи формува­н­ня), структурно-соц. становищем у су­спільстві, політ. орієнтаціями. Вони можуть бути 5-ти типів: нац., регіон., емі­грант., колоніал., нові нац. меншини. Нац. меншини утворилися внаслідок виникне­н­ня націй-держав (нац. держав), у яких збігалися держ. самоорганізація й етнічна належність населе­н­ня. Населе­н­ня з вираженою етніч. ідентичністю у нац. державах вважалося нац. меншиною — різновидом Е. м. Регіон. меншинами є групи населе­н­ня, які всупереч уніфікації та асиміляції зберегли етнічну ідентичність або, беручи участь в етніч. і політ. рухах, від­роджують етнічні традиції й культуру (баски й каталонці в Іспанії, валійці й шотландці у Великій Британії тощо). Емі­грант. меншини поділяють на поселен., утворені ім­мі­грантами, що прибули чи прибувають на по­стійне місце прожива­н­ня, та заробітчан., сформовані з ім­мі­грантів, які їдуть з метою тимчас. чи тривалого праце­влаштува­н­ня, проте можуть згодом залишитися на по­стійне прожива­н­ня. Пред­ставники колоніал. типу Е. м. — індіанці Пн. Америки, бушмени Африки та ін. Нові нац. меншини, що утворилися у результаті становле­н­ня нових нац. держав, є меншинами країн «третього світу», у якому нац. держави виникли внаслідок колоніал. поділу тер. і встановле­н­ня кордонів без урахува­н­ня етніч. специфіки. Базові ознаки Е. м. — спільні походже­н­ня, мова, релігія, культура, цін­нісні орієнтації, почу­т­тя й поведінка у довкіл­лі, що формують сфери духов. життя та психол. сутність людей і виявляються у їхній взаємодії.

Завантажити статтю