Етносоціологія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Етносоціологія

ЕТНОСОЦІОЛО́ГІЯ (від етно… та соціологія) – галузь соціології, що вивчає структуру, форми та способи взаємодії етнічних і національних спільнот. Вона також розробляє методологію та методи дослідж. у сферах міжетніч. відносин, етніч. структури, ідентичності, конфліктів тощо. Поняття «Е.» у наук. обіг увів у 1930-х рр. нім. етнолог Р. Турнвальд, який вивчав етнол., етнопсихол. й етносоц. проблеми традиц. сусп-в. Перші етносоціол. дослідж. були присвяч. колоніал. народам, згодом тематику поширено і на сучасні етноси. Е. найбільш розвинена у багатоетніч. країнах, оскільки в них сама практика сусп. відносин вимагає вивчення проблем взаємодії етносів, що складають сусп-во, комунікації між домінуючим етносом і нац. меншинами, між самими нац. меншинами, питань культур. взаємовпливу та взаємозапозичень етносів. Предметом дослідж. Е. також є соц.-класова, освітня, поселен. і соц.-демогр. структура етнічних груп, їх престиж і соц. статус у сусп-ві. В рамках цієї дисципліни аналізують етнокультурні норми повсякден. поведінки особистості та груп, культурні межі, явище етніч. дистанції, проблеми культурно змішаних сімей, соц. аспекти мовного життя етносів, сфери розповсюдження мов у сусп. житті, характер дво- або багатомовності, особливості використання мов різними соц. групами – поселен., регіон., освіт., віковими тощо. Велику увагу приділяють вивченню етніч. свідомості та різноманіт. форм її прояву – етнічної ідентичності, етноцентризму, етніч. авто- і гетеростереотипів, ксенофобії, расизму, толерантності. В останню чв. 20 – на поч. 21 ст. етносоціол. дослідж. стали особливо актуальними. Для цього періоду, названого етніч. ренесансом, характерне зростання у сусп-вах ролі етніч. фактора, загострення міжетніч. відносин і навіть прояви відкритих етніч. конфліктів і війн. Такі явища потребували наук. аналізу, рекомендацій і пропозицій щодо гармонізації міжетніч. відносин. На актуалізацію етносоціол. дослідж. також значно вплинуло зростання зовн. міграції, особливо між цивілізац. Пд. і Пн. Практично у всіх сучас. розвинених зх. країнах існують чисел. діаспори, які є об’єктом дослідж. Е. У рамках цієї дисципліни аналізують соц. адаптацію мігрантів у іноетніч. середовищі, явища культур. шоку, акультурації, асиміляції етнічної, інтеграції, дискримінації за етніч. ознакою тощо. У багатьох країнах, особливо моноетніч., де роль і значимість етніч. чинника невелика, Е. розглядають не як окрему дисципліну, а як наук. тематику на перетині більш широких, узагальнюючих наук – етнології, культур. антропології (див. Антропологія соціальна і культурна) та етнічної історії. Формування Е. в СРСР пов’язане із проведенням у 1960-х рр. низки соціол. дослідж., присвяч. специфіці соц. структури деяких етносів, їх способу життя, духов. культури у межах нац. респ. і нац.-автоном. утворень (стали емпірич. базою для розвитку етносоціол. теорії). Знач. внесок у розвиток дисципліни зробили Ю. Арутюнян, Ю. Бромлей, Л. Дробіжева, Е. Паїн, С. Савоскул, З. Сикевич, Г. Солдатова, Г. Старовойтова, А. Сусуколов, В. Тишков.

В УРСР етносоціол. дослідж. почали розвиватися від кін. 1960-х – поч. 1970-х рр. із відродженням соціології (виникли на межі етнографії та соціології). Одними з перших дослідників у цій галузі були Л. Аза, Є. Головаха, В. Євтух, В. Наулко, О. Нельга, А. Орлов, Н. Паніна, А. Пономарьов, І. Прибиткова, Т. Рудницька, які працювали в ІМФЕ, Ін-тах філософії та соціології АН УРСР (усі – Київ), а також вчені ВНЗів П. Гнатенко, В. Городяненко, М. Пірен, І. Попова. У 1970–80-і рр. вивчали переважно специфіку способу життя етніч. груп, міжетнічні шлюби, що набули широкого розповсюдження в УРСР, їхню міцність і усталеність; процеси соціалізації, становлення етніч. свідомості, самоідентичності, уявлень, етнокультур. і мовної компетенції в дітей у змішаних сім’ях. Після проголошення незалежності України проведено емпіричні дослідж., присвяч. функціонуванню укр. мови та мов нац. меншин, показано складну структуру мовних груп, які за складом носіїв помітно відрізняються від етніч. груп, розглянуто укр.-рос. та ін. види двомовності, проаналізовано мовні уподобання насел. за регіонами проживання, віковою і освіт. належністю. Із розпадом СРСР на батьківщину поверталися сотні тисяч вихідців з України – українці, росіяни, крим. татари, вірмени, молдовани, румуни та ін. Натомість розгорнулися процеси виїзду на істор. батьківщину євреїв, німців, греків, поляків, чехів, словаків. Крім того, міжетнічні конфлікти, що спалахнули на пострад. просторі, спричинили хвилі біженців і переселенців до України. Це активізувало вивчення міграц. мотивів та настроїв у різних етніч. груп, їхніх ціннісних орієнтацій, умов успішної адаптації і шляхів інтеграції в укр. сусп-во. Репатріація етніч. груп, депортов. у 1940–50-х рр., актуалізувала потребу в дослідж. характеру міжетніч. відносин прибулих і місц. жителів, змісту етностереотипів у регіонах поселення репатріантів, рівня міжетніч. напруги, прогнозування та попередження міжетніч. конфліктів; вивченні проблеми формування етніч. свідомості у представників нац. меншин, питань дискримінації громадян за етніч. ознакою, ставлення представників етніч. груп до рідної мови, нац. культури, традицій і звичаїв. Від 1994 Ін-т соціології НАНУ проводить моніторинг. емпіричне соціол. дослідж., яке розглядає також питання щодо стану міжетніч. відносин у країні.

Літ.: R. Thurnwald. Die menschliche Geselschaft in ihren soziologische Grunlagen. Berlin, 1931; Ethnic Groups and Boundaries. The Social Organization of Culture Differences. Oslo, 1969; Пономарев А. П. Развитие семьи и брачно-семейных отношений на Украине (Этносоциальные проблемы). К., 1989; Гнатенко П. И., Павленко В. Н. Этнические установки и этнические стереотипы. Дн., 1995; Городяненко В. Г. Языковая ситуация на Украине // Социол. исследования. 1996. № 9; Рудницька Т. М. Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін. К., 1998; Головаха Е. И., Панина Н. В. Тенденции развития межэтнических отношений на Украине: результаты социологического мониторинга // Мониторинг обществен. мнения: экон. и соц. перемены. 1999. № 6; Кононов І. Ф. Етнос. Цінності. Комунікація (Донбас в етнокультурних координатах України). Лг., 2000; Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність. К., 2001; Прибиткова І. М. У пошуках нових ідентичностей: Україна в етнорегіональному вимірі // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2001. № 3; Шульга Н. А. Великое переселение народов: репатрианты, беженцы, трудовые мигранты. К., 2002; Євтух В. Б., Трощинський В. П., Галушко К. Ю. Етносоціологія: терміни та поняття: Навч. посіб. К., 2003; Шульга М. О. Метаморфози українського суспільства. Коментарі соціолога. К., 2003; Паніна Н. В. Чинники національної ідентичності, толерантності, ксенофобії та антисемітизму в сучасній Україні // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2005. № 4; D. Сhriost. Language, Identity and Conflict: A Comparative Study of Language in Ethnic Conflict in Europe and Eurasia. Westport; London, 2006; Мовна ситуація в Україні: між конфліктом і консенсусом. К., 2008; Cultural Contestation in Ethnic Conflict. Cambridge, 2008.

М. О. Шульга

Стаття оновлена: 2009