Жіноча громада - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жіноча громада

«ЖІНО́ЧА ГРОМА́ДА» – загальна назва громадських організацій, що діяли в різний час в Україні та за кордоном. «Ж. г.» у Києві засн. 1901. Серед чл. – Олена Пчілка, Г. Чикаленко-Келлер, І. Косач-Борисова, Л. Старицька-Черняхівська, М. Грінченко, М. Левицька, Л. Шульгина. «Ж. г.» брала участь у нац.-просвітн. діяльності. Одне з осн. завдань – постачання книг у сільс. б-ки. Допомагали здібним сільс. дівчатам, які прагнули продовжити освіту (надавали їм житло у Києві, кошти на їжу й книжки); засновували дитсадки, організовували концерти та вистави. Вагомою фінанс. підтримкою були збори від лоторей, член. внески. За умов переслідування укр. нац. руху 1901–05 «Ж. г.» діяла нелегально, збори проводила на квартирах. Станом на 1916 працювало 18 відділів.

«Ж. г.» у Львові створ. 1909 чл. Клюбу русинок та Кружка укр. дівчат; діяла як триступенева орг-ція з 14-ма філіями у повітах та гуртками у селах. До її складу входили М. Білецька, О. Кисілевська, К. Малицька, К. Гриневичева. З ініціативи К. Малицької 1912 засн. фонд для УСС «На потреби України», здобуто право на участь у нар. з’їздах націонал-демократ. партії. «Ж. г.» відкривала гуртожитки для дівчат, їдальні та кухні, влаштовувала публічні читання. За її сприяння діяли кооператив «Труд», Т-во опіки над домаш. прислугою. Обстоювала виборчі права жінок, скликала віча, організовувала демонстрації, писала петиції до уряду; видавала «Жіночий вістник», «Жіночий голос: часопис українських працюючих жінок» та ін. 1921 на її основі створ. Союз українок.

«Ж. г.» у Чернівцях засн. 1906 за підтримки О. Кобилянської. Станом на 1918 організовано 14 філій. Нараховувала бл. 600 чл., серед них – О. Гузар, В. Лукашевич, О. Сірецька, М. Левицька, А. Федорович; голова – З. Грушкевич (від 1920). За сприяння «Ж. г.» створ. Ком-т укр. жінок для допомоги пораненим та опіки над дітьми. Чл. «Ж. г.» 1921 брали участь у з’їзді Союзу українок у Львові, зокрема С. Русова; здійснювали культурну та доброчинну діяльність, утримували сиріт. притулок і дитсадки, гуртожиток та їдальню для учнів. молоді. «Ж. г.» сприяла навчанню дівчат у Галичині, влаштовувала для них курси (с.-г., бухгалтер., шиття). 1922 розгорнула кампанію проти закриття україномов. шкіл. 1930 уряд Румунії обмежив її діяльність лише сферою доброчинності. 1932 заснувала у Чернівцях Центр першої допомоги.

«Ж. г.» у Нью-Йорку створ. 1921 укр. емігрантками (у складі – 30–50 осіб). Голови: М. Скубова (1921–22), С. Абрагамовська-Грицко-Кибюк (1923–31). Орг-ція допомогала ветеранам, сиротам, політв’язням у Польщі та Чехо-Словаччині; прагнула зміцнити зв’язки з Галичиною; проводила виставки, віча. Видала «Ювілейний альманах Української жіночої громади у Нью-Йорку» (1931). Намагаючись привернути увагу світ. громадськості, 1933 висловлювала протести у зв’язку з голодомором в Україні (низка публікацій у ж. «Жіночий світ»). Згодом осередки «Ж. г.» об’єдналися в Союз українок Америки.

«Ж. г.» відновила роботу 1989 у Києві у складі НРУ, від 1991 – всеукр. громад. орг-ція, від 1993 – міжнародна, 2001 отримала спец. статус при екон. і соц. комісії ООН. Станом на 2009 організовано 45 осередків (в усіх обл. України й АР Крим, Молдові, Латвії, США, Німеччині, Австралії), що об’єднують понад 15 тис. осіб. Чл. «Ж. г.» може бути особа віком від 16-ти р. (незалежно від статі, національності й віросповідання), яка визнає статут і має дві рекомендації від чл. орг-ції. Гол. мета – залучення жінок до політ. життя та процесів державотворення, забезпечення й захист їхніх політ., екон., соц. прав та свобод. Надає допомогу дітям-сиротам і багатодіт. сім’ям, здійснює оздоровлення дітей, які постраждали від аварії на ЧАЕС, відкриває безкоштовні їдальні, надає стипендії талановитій молоді, пропагує здоровий спосіб життя, розповсюджує книги з українознавства в Україні та за її межами. Голова – М. Драч (від 1989).

Літ.: Богачевська-Хом’як М. Білим по білому. Жінки в громадському житті України 1884–1939. К., 1995; Смоляр Л. О. Минуле заради майбутнього: Жін. рух Наддніпрян. України 2-ї пол. ХІХ – поч. ХХ ст.: Сторінки історії. О., 1998.

К. А. Кобченко

Стаття оновлена: 2009