Жникруп Оксана Леонтіївна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жникруп Оксана Леонтіївна

ЖНИКРУ́П Оксана Леонтіївна (31. 01. 1931, м. Чита, РФ – 13. 01. 1993, Київ) – скульпторка. Дружина В. Щербини. Чл. СХУ (1966). Закін. Одес. художнє уч-ще (1952; викл. М. Кіпніс). Працювала на Баранів. фарфор. з-ді (Житомир. обл.; 1952–54), Київ. експерим. керам.-худож. з-ді (1954–86). Учасниця всеукр., всесоюз., міжнар. виставок від 1960. Осн. галузь – декор. мист-во, жанр – скульптура малих форм. Її творчість визначила рівень фарфор. пластики в Україні 2-ї пол. 20 ст. Спочатку Ж. тяжіла до театралізації, активно використовувала поліхром. розпис; згодом надавала перевагу пластич. якостям матеріалу, білому кольору фарфор. маси, узагальненню об’ємів, тактов. розпису. Ж. імпонували ліричні теми, світ балету, танцю, цирку; зверталася також до істор. тем, надаючи роботам теплоти, щирості. Роботи вирізняються пластичністю, виразністю, легкістю силуету, простотою розпису. Шедевром пластики та внутр. емоц. наповнення є скульптура «Дебют» (1960), де білий колір фарфору є домінантою у розкритті образу. Окремі вироби зберігаються в МУНДМ.

Тв.: «Попелюшка» (1952), «Царівна-Лебідь», «Танець із віялом» (обидва – 1953), «Індійський танець», «Іспанський танець», «Корейський танець» (усі – 1954), «Царівна-Лебідь з шулікою», «Індіанка», «Чоловічок з нігтик» (усі – 1956), «Снігуронька» (1959), «Дебют», «Матрьошка», «Любить – не любить» (усі – 1960), «Берізка», «Купальниця» (обидва – 1963), «Ярославна», «Па-де-де», «Біля води», «Сумна» (усі – 1964), «Крихітка Хаврошечка», «Назар Стодоля», «Балерини», «Українська карусель» (усі – 1965), «Червоноармієць з дитиною» (1966), «Ординарець» (1967), «Біля самовара», «Холодно» (обидва – 1968), «Делегатка», «Хімік», «Лікар», «Учителька» (усі – 1969), «Рушничок» (1971), «Лікнеп» (1972), «Барабанщик» (1977), «Ранок» (1980), «Пастушка і трубочист» (1982); серії – «Цирк» (1967), «Пані добродійка» (1986).

Л. С. Білоус

Стаття оновлена: 2009