Жовті Води

ЖО́ВТІ ВО́ДИ (до 1957 — Жовта Річка) — місто обласного значе­н­ня Дні­пропетровської області. Міськраді під­порядк. с. Суха Балка. Знаходиться на р. Жовта (притока Інгульця, бас. Дні­пра), за 401 км від Києва, за 126 км від Дні­пропетровська, за 71 км від Кривого Рогу та за 25 км від залізнич. ст. Пʼятихатки. Площа 33,3 км². Насел. 56 542 особи (2001, складає 91,6 % до 1989): українців — 82 %, росіян — 15 %. Має автобусне сполуче­н­ня з Дні­пропетровськом, Кривим Рогом, Києвом, Донецьком. Тер. сучас. міста була частиною т. зв. Дикого Поля. Долину р. Жовта з її притоками та навколиш. чагарниками в давнину називали ур­очищем Жовті Води (продукт окисле­н­ня залізняку надавав річк. водам яскраво-жовтого забарвле­н­ня). Тут стояли козац. зимівники, укріплені для захисту від татар. Ур­очище Жовті Води знаходилося на пере­тині Чорного шляху та дороги на Запорож­жя — Микит. шляху. З пере­д­історією Ж. В. повʼязана перша видатна пере­мога козац. війська під проводом Б. Хмельницького при під­тримці татар над польс. військами С. Потоцького і Я. Шемберка 19(29) квітня — 6(16) травня 1648. Збереглася т. зв. Бог­данова Могила (скіф. курган), на якій, за твердже­н­ням низки дослідників, був команд. пункт Б. Хмельницького (споруджено камʼяну стіну з горельєф. зображе­н­ням епізоду істор. битви). У серед. 17 ст. по р. Жовта зʼявилися перші поселе­н­ня. До кін. 18 ст. тут вже проживало понад 200 осіб. Історія виникне­н­ня й роз­витку с-ща Жовта Річка тісно повʼязана з від­кри­т­тям й роз­робкою на­прикінці 19 ст. залізоруд. родовищ. Датою заснува­н­ня вважають 1895, коли під­приємець Львов та інж. Боруцький на землі, орендованій у жит. с. Весело-Іванівка, від­крили залізоруд. рудник (від 1899 — у власності бельг. промисловців). Згодом виникли рудники Краснокутський, Коломойцевський, «Камчатка», «Головкова балка» тощо. Одночасно з заверше­н­ням будівництва Катеринин. залізниці від с-ща до ст. Жовті Води прокладено залізничну колію. 1914 на всіх рудниках Жовтої Річки видобуто 21,6 млн пудів руди (5,5 % всього видобутку в Кривбасі). 1905 у с-щі від­крито початк. рудничну школу. Жовтоводці брали активну участь у рев. подіях 1905. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1924 всі карʼєри колиш. рудників обʼ­єд­нано в рудо­управлі­н­ня «Жовта Річка». 1934 в с-щі введено в екс­плуатацію одну з найбільших у Кривбасі шахту «Капітальна». Жит. за­знали сталін. ре­пресій. На поч. 1940-х рр. у Ж. В. мешкало бл. 6,5 тис. осіб. Від 13 серпня 1941 до 20 жовтня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Діяла під­піл. антифашист. група, більшість членів якої страчено гітлерівцями 1942. Звільне­н­ня с-ща було першим етапом Криворіз. бо­йової на­ступал. операції. На фронтах 2-ї світової війни воювало бл. 700 жовтоводців, з них 300 загинуло. 1950 на двох невеликих рудниках у покладах магніт. залізняку виявлено пром. поклади уран. руд, що докорін­но змінило статус Жовтої Річки (від 1957 — місто з сучас. на­звою) та спосіб життя її мешканців. Заснований Східний гірничо-збагачувальний комбінат (СхідГЗК) став гол. під­приємством і осн. місцем роботи жовтоводців. Ж. В. пере­творили на т. зв. закрите місто з без­посеред. під­порядкува­н­ням столиці колиш. СРСР — Москві. Враховуючи велику кількість устаткува­н­ня і технол. складність, уран. виробництво потребувало потуж. допоміж. інфра­структури. Саме тому дуже швидко Ж. В. стали своєрід. «Силікон. долиною». На закритих під­приємствах — «Електрон» і «Пів­ден­ний радіозавод» (нині — ВАТ) — працювали найкращі спеціалісти з усіх куточків СРСР. По­ступово ці під­приємства стали частиною рад. оборон. комплексу. Завдяки особливому положен­ню міста мешканців не торкнулося явище «дефіциту», роз­по­всюджене у СРСР. До найбільших у СРСР належали жовтовод. Палац культури, спорт­комплекс, полог. будинок, профілакт. клініка для працівників СхідГЗК. У 1970-х рр. у місті закладено числен­ні парки і клумби. Все це мало пере­кривати шкідливість для здоровʼя та довкі­л­ля уран. виробництва (міське керівництво навіть використовувало від­працьов. руду як основу для асфальт. доріг). Однак кризові явища в економіці України на поч. 1990-х рр. вплинули й на Ж. В. Нині у місті працюють СхідГЗК, ВАТи — «Пд. радіозавод», «Жовтовод. хлібозавод», ЗАТ «Тетра», ТОВи — «Жовтоводська фабрика штучного волокна “ФІМ”», «Восток-Руда» (до 1993 — під­роз­діл СхідГЗК), «Техномаш». У Ж. В. — ліцей природн.-наук. на­вча­н­ня, гуманітар. г-зія, 7 заг.-осв. шкіл, неповна середня школа, спец. заг.-осв. школа для дітей з вадами розум. роз­витку, 2 наук.-вироб. комплекси, дит. будинок, Центр дит. творчості, ДЮСШ, 13 дитсадків, Ін­ститут під­приємництва «Стратегія», Жовтовод. пром. технікум Дні­проп. університету, Жовтовод. училище Криворіз. пед. університету, Вище профес. училище № 70, Промислової технології Український науково-дослідний та проект­но-роз­відувальний ін­ститут; Палац культури СхідГЗК, 3 клубні установи, муз. школа, 33 б-ки, Жовтоводський історичний музей; лікарня, 4 поліклініки, профілакторій; від­діл. 10-ти банків. Є парк культури та від­починку. У місті працюють ві­домі нар. хори «Веселка», «Червона калина», нар. ансамбль танцю «Світанок», нар. цирк «Юність», фольклорні колективи «Знахідка», «Горлиці», «Журавка», «Від­родже­н­ня», ансамблі танцю «Імпульс», «Барви дитинства». Реліг. громади: УПЦ МП (3), УПЦ КП, християн віри євангельської (3), християн повного Євангелія «Світло пробудже­н­ня», євангел. християн-баптистів, адвентистів сьомого дня, свідків Єгови. Функціонують стадіон, Палац спорту з зимовим басейном, 24 спорт. зали, 9 тирів, 66 спорт. май­данчиків, 19 оздоров. центрів, літній плавал. басейн, 4 плавал. басейни в до­шкіл. закладах, 10 баз від­починку. Тренерами Ж. В. (з них 3 мають зва­н­ня «Заслужений тренер України») під­готовлено 108 майстрів спорту та 5 майстрів спорту між­нар. класу. ЗМІ: телестудія «Жовта Річка», ТРК «Степ», «Жовті Води», міське радіомовле­н­ня, газети «Жовтоводські вісті», «Трудовая слава». Встановлено памʼятники «Героям визв. війни українського народу 1648–54» (кінна композиція, що зображує 3-х вершників — Б. Хмельницького, М. Кривоноса та І. Богуна; скульптори А. Білостоцький, О. Супрун, архітектор-художник В. Гнєздилов), Б. Хмельницькому, О. Пушкіну, мемор. комплекс воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни, памʼятні знаки жертвам голодомору, жовтоводцям, які виявили мужність та героїзм при виконан­ні зав­дань Вітчизни. Серед видат. уродженців — д-ри н. гідробіо­лог С. Гулін, соціолог П. Хриєнко; графік Л. Сторожук; актриса, засл. арт. України С. Януш; важко­атлет В. Кравчук; Герої Рад. Союзу К. Карицький, В. Коломоєць. У Ж. В. жив і працював повний кавалер ордена Слави М. Єфименко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю