ЖОВТО́БРЮХ Михайло Андрі­йович (04(17). 11. 1905, с. Ручки, нині Гадяц. р-ну Полтав. обл. — 16. 12. 1995, Київ) — мово­знавець. Дід С. Іванова та Л. Пішої. Доктор філологічних наук (1964), професор (1965). Закін. Дні­проп. ІНО (1929 — мовно-літ., 1930 — соц.-екон. від­діл.). Працював викл. української мови у Дні­продзержин. металург. ін­ституті (нині Дні­проп. обл., 1930–31); у Запоріз. пед. ін­ституті (1931–37): ст. викл.; від 1937 — у Київ. пед. ін­ституті (з пере­рвою): 1960–85 — професор кафедри української мови; завідувач кафедри російської мови Тюмен. (РФ, 1948–51) і Бухар. (Узбеки­стан, 1951–53), завідувач кафедри мово­знавства Черкас. (1953–59) пед. ін­ститутів; від 1959 — в Ін­ституті мово­знавства АН УРСР (Київ): 1963–82 — завідувач від­ділу теорії української літературної мови. Наукові дослідже­н­ня: про­блеми сучас. української літературної мови, історія української мови та мово­знавства, культура усної і писем. мов, соціолінгвістика, порівнял. граматика словʼян. мов. Ви­вчав мову творів Г. Сковороди, І. Котляревського, Т. Шевченка, І. Франка. За його ред. ви­дано «Словник мови Г. Квітки-Основʼяненка» (1978–79, вип. 1–3). Відп. ред. праць «Сучасна українська літературна мова. Вступ. Фонетика» (1969), «Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія» (1973). Брав участь у під­готовці дослідж.: «Морфологія» (1978), «Історія української мови. Фонетика» (1979), «Лексика і фразеологія» та «Синтаксис» (обидві — 1983; Премія ім. І. Франка АНУ, 1985). Спів­автор посібників, під­ручників для університетів та пед. ін­ститутів, зокрема «Історична граматика української мови» (1957), «Курс сучасної української літературної мови» (4-е вид., 1972), «Порівняльна граматика української і російської мови» (1978), «Історична граматика української мови» (1980). Усі за­значені книги ви­дано у Києві.