Жолдак Олесь Іванович

Визначення і загальна характеристика

ЖОЛДА́К Олесь (Олексій Іванович; 30. 03. 1918, с. Верблюжка, нині Новгородків. р-ну Кіровогр. обл. — 08. 06. 2000, Київ) — поет. Батько Б. Жолдака. Член НСПУ (1961). Літ. премія ім. Остапа Вишні (1987). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові та уряд. нагороди. Закін. Запоріз. пед. ін­ститут (1940). Працював у пресі, зокрема в г. «ЛУ» та ж. «Перець». Почав друкуватися від 1937. Його поезії від­ображають події воєн. часу, трудову наснагу мирних літ, пройняті почу­т­тям людяності й добра. Ж.-гуморист звертав увагу і на білялітературну метушню, ґротескно увиразнивши типаж сприт. й меткого ділка від літ-ри, і забронзовілого у роз­дутих амбіціях на­ставника молодої літ. зміни, ураженого хворобою невиліков. менторства, і чоловіка, який пере­виконує план виробництва літ-ри та звеселяє себе новими й новими зверше­н­нями, не помічаючи, однак, тієї об­ставини, що не своєю справою за­ймається. Літ. пародії Ж. характерна точність у копіюван­ні стилю пароді­йов. автора. Працював і в галузі худож. пере­кладу, зокрема з білорус., рос., серб., хорват., польс. мов.

Тв.: Орлята. 1953; Від­колюва­н­ня номерів. 1960; Пере­весло. 1964; Вибрики Пегаса. 1968; 1988; Рівновага. 1978; Маститі мастаки. 1983; Щоб не журився колос. 1995 (усі — Київ).

Літ.: Слабошпицький М. Літературні дуети Олеся Жолдака // УМЛШ. 1987. № 6; Сом М. Поет і воїн // Київ. 1989. № 9.

Я. О. Жолдак

Завантажити статтю