Жолтовський Іван Владиславович

ЖОЛТО́ВСЬКИЙ Іван Владиславович (Жолтовский Иван Владиславович; 15(27). 11. 1867, м. Пінськ, нині Брест. обл., Білорусь — 16. 07. 1959, Москва) — російський архітектор. Акад. архітектури (1909). Дійсний член Академії будівництва і архітектури СРСР (1939). Почес. чл. АН Білоруської РСР (1947). Проф. Заслужений діяч науки і мистецтв РСФРР (1932), засл. діяч мистецтв Білоруської РСР (1944). Сталінcька премія (1950). Державні нагороди СРСР. Закін. С.-Петербур. АМ (1898), за проект Народного дому отримав зва­н­ня художника-архітектора. У 1910-х рр. та 1923–26 ви­вчав арх-ру Італії. Викладав у мист. ВНЗах Москви (створив власну «архіт. школу» як ціліс. напрям в освоєн­ні спадщини), зокрема Строганов. худож.-пром. училищі, ВДХУТЕМАСі, Вищому худож.-тех. ін­ституті (1899–32), Ін­ституті архітектури Академії архітектури СРСР (1932–37), Моск. архіт. ін­ституті (1933–59). У 1933–39 очолював архіт. майстерню № 1 Мосради, 1945–59 — архіт. школу-майстерню ін­ституту «Мос­проект». Керував ін­ститутами «Воєн­проект» і «Ді­промісто». Ви­значний майстер класич. напряму в арх-рі 20 ст. Змоделював власну творчу систему пропорц. і гармон. спів­від­ношень на основі архіт. на­дба­н­ня Високого Від­родже­н­ня; був послідовником рос. пал­ладіанства. Автор праць з теорії та практики архітектури («Проекты и по­стройки», Москва, 1955). У його пере­кладі російською мовою ви­дано трактат італ. арх. 16 ст. А. Пал­ладіо «Четыре книги об архитектуре» (Москва, 1938). Серед проектів — план «Нова Москва» (1918–23, спільно з О. Щусєвим), будинок Скакового товариства на вул. Бігова (1903–05), особняки на Введенській (нині Журавльова) площі (1907–08), у Мертвому (нині Пречистенський) провулку (1912–13), будинок Тарасова на вул. Спиридонівська (1909–10), Держбанк СРСР на вул. Не­глин­на (1927–29), Центр. ТЕС на Раушській набережній (1928), Палац Рад (1931, 1958), Ін­ститут світ. літ-ри (1936), житл. будинки на вул. Мохова (1933–34), на вул. Велика Калузька (нині Ленін. про­спект, 1949), на Смолен. площі, Будинок Спілок (обидва — 1953), рекон­струкція іпо­дрому (1949–55), кінотеатри «Слава» (1955), «Буревісник» (1957), станція метро «Курська-кільцева» (1945–49) у Москві; генплан і низка павіль­йонів Всерос. с.-г. і ку­старно-пром. ви­ставки у Москві (1923), павіль­йон СРСР на між­нар. ви­ставці в Мілані (1925–26); театр у Таганрозі (1937), центр. площа в Калузі (1945–46), будинок уповноваженого ВЦВК у Сочі (1935–36). Брав участь у забудові міст України, спроектував санаторії в Євпаторії (1953, спів­автор Б. Юдін) та побл. Ялти («Гірське повітря», 1951–64) в Криму, кілька громад. споруд у Львові. Виконав конкурсні проекти театру в Катеринославі (нині Дні­пропетровськ; 1900, 3-я премія, спів­автор Л. Браїловський) та машин. залу Дні­прогесу (1929, 2-а премія). На будинку (Введенський провулок, № 6), де 1926–59 жив Ж., встановлено мемор. дошку. 1961–94 Єрмолаєвський провулок на Патріарших прудах на­звано іменем Ж.

Літ.: Памяти И. В. Жолтовского: Некролог // СиА. 1959. № 8; Круглов М. Зодчий. К 100-летию со дня рождения И. В. Жолтовского // Сов. культура. 1968, 2 марта; Тимофієнко В. Зодчі України кінця 18 — початку 20 столі­т­тя. К., 1999; Айрапетов Ш. А. О принципах архитектурной композиции И. В. Жолтовского. Москва, 2004.

В. І. Тимофієнко, Н. О. Душкіна

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю