ЖОЛТО́ВСЬКИЙ Павло Микола­йович (25. 11 (08. 12). 1904, с. Мислятин, нині Ізяслав. р-ну Хмельн. обл. — 30. 08. 1986, Москва, похов. у Львові) — мистецтво­знавець. Доктор мистецтво­знавства (1981). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1971). Премія ім. І. Франка АН УРСР (1984). Член СХУ. Закін. Київський художній ін­ститут (1932), від­тоді — науковий спів­робітник, завідувач від­ділу у Харків. музеї укр. мистецтва, музеях Києва. 1934–46 увʼязнений за сфабрикованим звинуваче­н­ням, висланий на Урал. Працював у різних установах музей. та геол. профілю (зокрема у м. Дмитров, Ташкент, Бухара, Нижній Тагіл, Казань); від 1945 — у Львів. від­діл. ІМФЕ: від 1952 — завідувач від­ділу нар. мистецтва, від 1953 — за­ступник директора з наукової роботи; 1972–86 — завідувач кафедри мистецтво­знавства. Викладав історію мистецтва у Львів. політех. ін­ституті. Очолював секцію мистецтва Львів. організації Укр. товариства охорони памʼяток історії та культури. Один з ініціаторів створе­н­ня Музею нар. архітектури та побуту у Львові. 1976–77, 1981–85 — наук. кер. комплекс. екс­педицій для збира­н­ня ікон, що стали частиною колекції Музею Волин. ікони (Луцьк). Досліджував укр. мистецтво 11–18 ст. (ікони, порт­рети, книжк. мініатюри, вироби з металу, дерева, давнє ткацтво тощо), історію роз­витку нац. худож. освіти. Сприяв формуван­ню основ мистецтво­знав. науки в Україні. Один з авторів «Історії українського мистецтва» (т. 2, 1967; т. 4, кн. 2, 1970) та «Нарисів з історії українського декоративно-прикладного мистецтва» (1969). Уклав альбом «Художні металеві вироби західних областей УРСР. ХVІ–ХІХ ст.» (1959), альбом-каталог «Малюнки Києво-лаврської іконописної майстерні» (1982; усі — Київ).