Жорданія Ной Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жорданія  Ной Миколайович

ЖОРДА́НІЯ Ной Миколайович ( ; псевд. і крипт.: Костов, Ан., Арк. А-н; 09(21). 03. 1869, с. Ланчхуті Кутаїс. губ., нині Грузія – 11. 01. 1953, Париж) – грузинський політичний діяч. Закін. Тифліс. духовну семінарію (нині Тбілісі), навч. у Варшав. вет. ін-ті. Від 1893 – у марксист. русі, на 2-му з’їзді РСДРП (1903) приєднався до меншовиків. 1905 – ред. г. «» («Соціал-демократ»). У своїх публікаціях критикував більшовиків, засуджував збройні виступи, закликав до створення легал. робітн. партії. 1906 обраний депутатом 1-ї Держ. думи Росії, де очолив с.-д. фракцію. 1907–12 – чл. ЦК РСДРП. Від 1917 – голова Тифліс. ради робітн. депутатів, делегат Всерос. демократ. наради 14–22 вересня 1917. Наполягав на збереженні єдності рев.-демократ. сил на противагу змовниц. тактиці більшовиків. 26 листопада 1917 очолив президію Нац. ради Грузії, у січні 1918 ініціював скликання Закавказ. сейму. З огляду на небезпеку турец. окупації регіону після підписання Брест. мирного договору виступив проти негайного проголошення незалежності Закавказзя. Після саморозпуску сейму 26 травня 1918 очолив Тимчас. парламент, а у липні того ж року – й уряд Грузії. У зовн. політиці спочатку покладався на військ. допомогу Німеччини (з метою не допустити повної окупації країни Туреччиною), після її поразки – на Велику Британію. У червні 1919 уклав з А. Денікіним угоду про спільну боротьбу проти більшовиків. Позитивно ставився до Укр. революції 1917–20, сприяв діяльності дипломат. місії УНР І. Красковського, однак навесні 1920 внаслідок успіхів Червоної армії вимушено ініціював мирні переговори з РСФРР, що завершились підписанням договору 7 травня 1920 і встановленням дипломат. відносин (31 січня 1921 аналог. угоду укладено з УСРР). 1921 емігрував до Франції, взяв участь у підготовці меншовиц. повстання 1924 у Грузії. Автор кн. «Происхождение и развитие политических партий в Германии» (С.-Петербург, 1907), «Большевизм» (Берлин, 1922), «Наши разногласия» (Париж, 1928), «Моя жизнь» (Стэнфорд, 1968).

О. Н. Мушкудіані

Стаття оновлена: 2009