Жорнище - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жорнище

ЖО́РНИЩЕ – село Іллінецького району Вінницької області. Центр сільс. ради, якій підпорядк. села В’язовиця та Шевченкове. Знаходиться на р. Семерічка, яка впадає побл. с. Лугова в Сібок (притока Собу, бас. Пд. Бугу), за 12 км від райцентру та за 22 км від залізнич. ст. Немирів. Пл. 4,13 км2. Насел. 1028 осіб (2001), переважно українці. Назва села пов’язана з існуванням великого кар’єру, в якому добували камінь для жорен. За твердженням дослідників, його розробляли від 2 ст. до н. е. до 11 ст. н. е. У Ж. і його околицях виявлено трипіл. поселення (урочища «Куряча» та «Галявина»), скіф. могильники (Слободец. ліс), слов’ян. поселення 8–9 ст. (урочище «Галявина») та городище 10–11 ст. (урочище «Сухостави»). Ж. виникло у 1-й пол. 15 ст. Тривалий час було сотен. м-ком Кальниц. полку. У серед. 17 ст. тут мешкало бл. 6,5 тис. осіб. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У Ж. існувала дерев’яна фортеця. 1675 за м-ко відбувся бій між польс. військом, яким керував безпосередньо король, та загонами гетьмана П. Дорошенка. Після 2-го поділу Польщі 1793 – у складі Рос. імперії. Згодом Ж. увійшло до Липовец. пов. Київ. губ. Через нього проходив Білорус. великий пошт. тракт із С.-Петербурга в Одесу. Тут знаходилася остання станція Київ. губ. У 19 ст. раз на два тижні по неділях збиралися великі ярмарки. У серпні–вересні 1825 побл. Ж. відбувся табір. збір В’ятського полку (штаб-квартира містилася у м. Іллінці), яким командував актив. діяч декабрист. руху, кер. Пд. т-ва П. Пестель. Сюди до нього приїжджав М. Бестужев-Рюмін. На поч. 20 ст. у Ж. нараховувалося 446 дворів, проживало 4147 осіб (1927 – 3093), діяли православна церква, синагога, однокласне початк. нар. уч-ще (відкрито 1874, від 1905 – двокласне), 8 кузень, 4 водяних млини. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв – 677 осіб), зазнали сталін. репресій. Від 22 липня 1941 до 14 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. Діяло підпілля. На фронтах 2-ї світ. війни воювало 360 жит. села, з них 195 загинуло. Нині у Ж. – заг.-осв. школа, дитсадок; б-ка, Будинок культури; фельдшер.-акушер. пункт. Працює с.-г. ВАТ «Жорнище». Пам’ятка арх-ри – Свято-Михайлів. церква (19 ст.; нині УПЦ МП). Встановлено пам’ятник воїнам-односельчанам, які загинули під час 2-ї світ. війни, пам’ят. знак жертвам голодомору, погруддя двічі Героя Рад. Союзу І. Бойка. Серед видат. уродженців – майстер нар. кераміч. скульптури Олександр, його сини кераміст, художник декор.-ужитк. мист-ва, мистецтвознавець Петро та майстер худож. ткацтва, живописець і поет, засл. майстер нар. творчості України Степан Ганжі, двічі Герой Рад. Союзу І. Бойко. У Ж. неодноразово бував видат. винахідник, народоволець М. Кибальчич (тут працював військ. лікарем його брат).

Літ.: Семенюк С. Тут яблуневоквітна повінь щовесни // Труд. слава. 2009, 9 жовт.

Н. Л. Гончарук, Г. І. Косякова, Ю. В. Притула

Стаття оновлена: 2009