ЖУК Йосип (24. 12. 1872, с. Під­камінь, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл. — 23. 02. 1934, м. Сейнт-Петерсбурґ, шт. Флорида, США, похов. у м-ку Картерет, шт. Нью-Джерсі, США) — церковний діяч. Дід О. Жука. Навч. у Львів. греко-катол. семінарії (1895–97), у Катол. університеті м. Ін­нсбрук (Австрія) здобув 1899 ступ. д-ра богословʼя та висвяч. на греко-катол. священика. Від 1902 — префект, 1907–08 — ректор Львів. греко-катол. семінарії. Від 1908 — ген. вікарій для греко-католиків у Боснії, від 1914 — парох церкви св. Варвари у Відні, звідки координував діяльність УГКЦ за при­значе­н­ням кардинала Андрея Шептицького. 1917–20 — посол (нунцій) Ватикану для України з резиденцією у Відні при Посольстві УНР в Австрії. 1920 емігрував до Пн. Америки, де служив у м. Монреаль, Він­ніпеґ, Торонто (усі — Канада) і Філадельфія (США, 1923–24). Ви­ступив проти політики латинізації укр. Церкви у США, очоливши 1926–27 групу з 26-ти священиків з метою від­сторонити від діяльності апостол. екзарха К. Богачевського. У січні 1927 виключ. зі складу УГКЦ у США. Тоді ж заснував УПЦ Америки під юрисдикцією Кон­стантиноп. патріархії, 25 вересня 1932 архі­єпис­копом Бруклінським Афтимієм (Офієшою) хіротонізов. на єпис­копа Нью-Йоркського. Загинув від рук рад. спец­служб.