Жук Олександр Володимирович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жук Олександр Володимирович

ЖУК Олександр Володимирович (18. 06. 1917, Київ – 04. 01. 2008, С.-Петербург) – архітектор. Проф. (1984). Засл. арх. РРФСР (1969), нар. арх. СРСР (1991). Дійс. чл. Рос. АМ (1988). Держ. премія СРСР (1974). Закін. Ленінгр. ін-т живопису, скульптури та арх-ри (нині С.-Петербург; 1940, майстерня Л. Руднєва). Відтоді служив курсантом-сапером у Львові. 1941 потрапив у нім. полон, за що 1943 деякий час перебував у спецтаборі НКВС. 1944 повернувся в Ленінград, де бл. 50 р. працював у ін-ті «Ленпроект»: від 1954 – кер. персон. творчої майстерні. Водночас від 1949 провадив пед. діяльність: від 1973 – кер. персон. навч. майстерні, 1988–2003 – зав. каф. арх-ри С.-Петербур. ін-ту живопису, скульптури та арх-ри. Серед реаліз. проектів – п’ятиповерх. житл. будинок на Великому Сампсонієвському проспекті, № 84 (1951), забудова ділянки вул. Краснопутилівська (1963, співавт.; один із перших міських ансамблів великопанел. буд-ва), підзем. зал і назем. павільйон (1955, співавт.), реконструкція (1991, співавт.) станції метро «Владимирська», підземні зали (усі – співавт.) станцій метро «Чернишевська» (1958), «Виборзька» (1975), «Достоєвська» (1991), ТЮГ на Піонерській площі (1962), аеровокзал «Пулково–1» (1965–72, співавт.), кіноконцерт. зал «Жовтневий» (1967, співавт.), інж.-лаборатор. комплекс НДІ галургії на проспекті Народного Ополчення, № 2 (1970-і рр., співавт.), торг.-побут. центр на вул. Маршала Казакова, № 1 (1977, співавт.) у С.-Петербурзі.

М. В. Жигло

Стаття оновлена: 2009