Жуків - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жуків

ЖУ́КІВ – село Бережанського району Тернопільської області. Центр сільс. ради, якій підпорядк. села Гиновичі та Підлісне. Знаходиться на р. Золота Липа (притока Дністра), за 8 км від райцентру. Пл. 1,65 км2. Насел. 928 осіб (2001), переважно українці. Вперше згадується у писем. джерелах під 1420. У тому році Ж. надано Маґдебур. право, власником його був Я. Лабонта. Від 1530 належав М. Сенявському. Внаслідок татар. набігу 1627 м-ко частково знищено. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. У 14–18 ст. та 1919–39 – під владою Польщі. Після 1-го поділу Польщі 1772 – у межах кордонів Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина), від 1939 – УРСР. Ж. перебував також у складі ЗУНР. Тут функціонували осередки т-в «Просвіта», «Січ». Від липня 1941 до липня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. 23 січня 1947 у бункері побл. Ж., оточеному військами МВС СРСР, покінчив життя самогубством політ. і військ. діяч М. Арсенич. Нині у Ж. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, муз. школа, музей родини Лепких (розташ. у будинку, де 1892–1901 проживали письменники і громад. діячі о. Сильвестр, Богдан і Лев Лепкі); фельдшер.-акушер. пункт. Працюють консерв. з-д, АТ «Джерела». Пам’ятки арх-ри: дерев’яна церква Івана Богослова (1803, перевезена з с. Нараїв), костел (поч. 20 ст.). Побл. Ж. виявлено археол. пам’ятки пізнього палеоліту, трипіл. і висоц. культур, раннього заліз. віку. Встановлено пам’ятники Т. Шевченку, Б. Лепкому, на могилі о. С. Лепкого, на могилі вояків УСС, які загинули 1917, пам’ят. хрест діячу ОУН М. Арсеничу, 5 пам’ят. хрестів на місці загибелі вояків УПА, мемор. дошку родині Лепких, насипано могили жертвам сталін. репресій, рад. воїнам, які загинули на фронтах 2-ї світ. війни, символічну могилу Борцям за волю України. Тут народилися краєзнавець, фольклорист, композитор В. Подуфалий, літературознавець, філософ С. Федчишин; перебували І. Франко, Ф. Коковський, З. Кузеля, А. Чайковський та ін. діячі літ-ри, культури та науки.

Т. В. Мищишин, П. П. Мороз

Стаття оновлена: 2009