Жукля - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жукля

ЖУ́КЛЯ – село Корюківського району Чернігівської області. Центр сільської ради. Знаходиться на р. Сістра, що впадає в р. Кистер (притока Убіді, бас. Десни), за 40 км від райцентру та залізнич. ст. Корюківка. Пл. 3,34 км2. Насел. 510 осіб (2001, складає 73,2 % до 1989), переважно українці. Засн. на поч. 17 ст. Вперше згадується 1616. Одним з власників Ж. був гетьман Д. Апостол. 1728 він збудував у селі дерев’яну церкву Різдва Богородиці (1759 згоріла, відбудована сином П. Апостолом; 1785 відомий іконописець кін. 18 ст. К. Баранов виконав іконостас; діяла до 1927). Наприкінці 19 ст. тут мешкало 859 осіб (1924 – 1455), працювали деревооброб. і цукр. з-ди, гута, винниця, олійниця, водяний та паровий млини. 1861 та 1900–01 у Ж. відбувалися селян. повстання за землю. 1911–14 у селі нач. охорон. служби царя Миколи ІІ, генерал-майором М. Комстадіусом споруджено цегляну Покров. церкву, яка збереглася донині (УПЦ КП). Вона є пам’яткою самобут. староруської культури, проект її плану виконав Великий князь П. Романов, архіт. роботи здійснив А. Білогруд. Під час буд-ва та відкриття Покров. церкви Ж. відвідував Д. Яворницький. Її двічі (1934–42 та 1961–90) закривали, загалом у рад. час постраждало внутр. та зовн. оздоблення. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від вересня 1941 до вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Діяло підпілля (Ж. визнано партизан. селом). На фронтах 2-ї світ. війни і у партизан. підпіллі загинуло 167 жуклівчан. Орденами і медалями нагороджено 132 жит. села. Нині у Ж. – 9-річна школа, відділ. зв’язку, фельдшер.-акушер. пункт, комунал. сільське підпр-во, лісництво. Тут виявлено давньорус. кургани 10–12 ст., є поховання швед. і рос. воїнів, які загинули побл. села 1708.

Літ.: Устименко В. Жукля. К., 2009.

В. Є. Устименко

Стаття оновлена: 2009