Жукович Платон Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жукович Платон Миколайович

ЖУКО́ВИЧ Платон Миколайович (Жукович Платон Николаевич; 26. 09 (08. 10). 1857, м. Пружани Гроднен. губ., нині Білорусь – 13. 12. 1919, Петроград, нині С.-Петербург) – російський історик Церкви. Д-р церк. історії (1901), чл.-кор. РАН (1918). Дійс. чл. НТШ (1910). Закін. Литов. духовну семінарію (Вільно, нині Вільнюс; 1877) і С.-Петербур. духовну академію зі ступ. канд. богослов’я (1881), де також захистив магістер. дис. 1883. Не прийняв пропозицію викладати у Київ. духов. академії. 1883 – наглядач Вілен. чол. духов. уч-ща; 1884–91 – викл. Литов. духов. семінарії; 1891–1910 – у С.-Петербур. духов. академії: від 1894 – екстраординар., від 1901 – ординар. проф. каф. рос. громадян. історії. Як представник Петроград. духов. академії на Поміс. соборі РПЦ 1917–18 обстоював ідею відновлення патріаршої форми правління РПЦ і виборів Патріарха. Від січня 1919 – співроб. відділу рукописів Петроград. публ. б-ки. Усі його праці з історії Церкви у Великому Князівстві Литовському та Речі Посполитій, особливо доктор. дис. «Сеймовая борьба православного западнорусского дворянства с церковной унией до 1609 г.» (1901), та публікації документів належать до класики і понині зберігають наук. цінність завдяки великій кількості фактич. матеріалу (частина використаних Ж. архів. матеріалів втрачена), фундаменталізму наук. опрацювання й важливості автор. висновків, його прагненню до об’єктивності (можливої для того часу і цензур. умов). У праці «Сеймовая борьба православного западнорусского дворянства с церковной унией с 1609 г. до 1632 г.» (вып. 1–6, С.-Петербург, 1903–12), високо оціненій М. Грушевським, охарактеризував боротьбу православ. українців і білорусів проти реліг. утисків з боку Катол. Церкви та польс. влади.

Пр.: Кардинал Гозий и польская церковь его времени. С.-Петербург, 1882; О реформации в Польще // Христиан. чтение. 1883. Ч. 1; Христианское исповедание католической веры, изданное от имени Петроковского синода 1551 года // Там само. 1885. Ч. 1–2; Об основании и устройстве Главной духовной семинарии при Виленском университете (1803–1832). С.-Петербург, 1887; Сенатор Новосильцев и виленский профессор Голуховский // Истор. вест. 1887. № 9; О профессорах богословского факультета Виленского университета в настоящем столетии. С.-Петербург, 1888; Попечитель Новосильцев в сетях базилианской интриги // Литов. епарх. ведомости. 1888. № 39; Русская гражданская история. С.-Петербург, 1895; Борьба против унии на современных ей литовско-польских сеймах (1595–1600). С.-Петербург, 1897; Из лекций по русской гражданской истории, читанных… в 1900–1901 гг. С.-Петербург, 1901; Запорожские гетманы Бородавка и Сагайдачный в своих последних церковных и политических делах // Христиан. чтение. 1906, янв.; Брестский собор 1591 года: по новооткрытой грамоте, содержащей деяния его // Изв. Отдел. рус. языка и словесности Император. АН. 1907. Т. 12, кн. 2; Первое вмешательство запорожских казаков в сеймовую борьбу с церковной унией // Христиан. чтение. 1907. Т. 223; О неизданных сочинениях Иосафата Кунцевича // Там само; Взгляд проф. прот. М. К. Бобринского на общий ход униатского вопроса в 19 в. // Там само. Т. 225; Протестация митрополита Иова Борецкого и других западно-русских иерархов // Статьи по славяноведению. С.-Петербург, 1909. Вып. 3; Жизнеописание митр. Иосифа Вельямина Рутского, составленное митр. Рафаилом Корсаком и сочинение Рутского об улучшении внутреннего строя униатской церкви // Христиан. чтение. 1909. Т. 231; Материалы для истории Киевского и Львовского соборов 1629 г. // Зап. С.-Петербур. духов. академии. 1911. Т. 8; Неизданное русское сказание о Жировицкой иконе Божией Матери // Изв. Отдел. рус. языка и словесности Император. АН. 1912. Т. 17, кн. 2; Россия под скипетром Романовых: Очерки из русской истории за время 1613 по 1913. С.-Петербург, 1912; Москва, 1991.

Літ.: Проводы Платона Николаевича Жуковича. Вильно, 1891 // Литов. епарх. ведомости. 1891. № 42; Голубев С. Т. Отзыв о сочинении проф. П. Н. Жуковича «Сеймовая борьба православного западнорусского дворянства с церковной унией до 1609 г.» (СПб., 1901). С.-Петербург, 1904; Тридцатилетний юбилей проф. П. Н. Жуковича // Церк. вест. 1911, 8 сент.; Грушевський М. Останні випуски праці проф. Жуковича про реліґійні відносини ХVІІ в. // Зап. НТШ. 1913. Т. 113; Памятная книжка С.-Петербургской Духовной академии на 1915 г. Петроград, 1916; П. Н. Жукович: Некролог // Дела и дни. 1920. Кн. 1; Харлампович К. В. Платон Миколаєвич Жукович: біографічний нарис // Зап. істор.-філол. відділу УАН. 1923. Кн. 6; Дорошенко Д. Огляд української історіографії. Прага, 1923; Пальмов И. С. Записка об ученых трудах проф. П. Н. Жуковича // Изв. РАН. Сер. 6. 1919. Т. 13, № 1; История исторической науки в СССР. Дооктябрьский период: Библиография. Москва, 1965.

ДА: Рос. нац. б-ка, Відділ рукописів. Ф. 341, спр. 469, ф. 354, спр. 55, ф. 558, спр. 86, 120–121, ф. 574, оп. 2, спр. 65, ф. 874, оп. 1, спр. 33.

В. І. Ульяновський

Стаття оновлена: 2009