ЖУКО́ВСЬКИЙ Андрій Кіндратович (24. 02. 1890, с. Староміщина, нині Під­волочис. р-ну Терноп. обл. — 22. 02. 1951, м. Чикаґо, США) — адвокат, громадський діяч. 1899–1907 навч. в укр. гімназії у Тернополі, згодом — у Львів. університеті. Після заверше­н­ня студій від­бував адвокат. практику. 1914 вступив до Легіону УСС. Під час одного з боїв 1915 потрапив у полон і вивезений у табір вглиб Росії. Восени 1917 при­їхав до Києва, працював у МЗС УНР, у січні–лютому 1918 в складі укр. делегації як пере­кладач взяв участь у пере­говорах в м. Брест-Литовський (нині м. Брест, Білорусь), що завершилися під­писа­н­ням мирного договору та між­нар. ви­зна­н­ням УНР. Згодом служив у полку УСС, командував сотнею, яка 22 січня 1919 під час проголоше­н­ня Акту злуки брала участь в охороні Софій. пл. у Києві. Восени 1920, щоб уникнути інтернува­н­ня разом із під­роз­ділами Армії УНР, повернувся у рідне село. Здобув ступ. д-ра права у Львів. університеті, від­крив адвокат. канцелярію в Під­волочиську. Після встановле­н­ня рад. влади восени 1939 вчителював. У квітні 1941 через за­грозу арешту органами НКВС пере­їхав із родиною у с. Голошинці (нині Під­волочис. р-ну), де пере­ховувався до приходу нім. військ. Мешкав у Тернополі, за­ймався адвокат. практикою, обраний головою окруж. Укр. допомогового комітету. 1944 емігрував у Чехію, згодом — у Німеч­чину (від 1946 викладав в УВУ у Мюнхені), 1948 — у США.