Жуковський Антін - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жуковський Антін

ЖУКО́ВСЬКИЙ Антін (27. 09. 1904, м-ко Поморяни, нині смт Золочів. р-ну Львів. обл. – 08. 01. 1984, м. Воррен, за ін. даними – Детройт, шт. Мічиґан, США) – лікар, громадський діяч. Студіював математику і біологію у Яґеллон. ун-ті в Кракові (1926–27), де здобув ступ. магістра (1934). Займався просвітн. діяльністю на Зборівщині й Бережанщині (нині Терноп. обл.), виступав у читальнях «Просвіти», співорганізатор і кер. осередків т-в «Рідна школа» (1926–27) та «Луг» (1927–30) у Поморянах, походу укр. молоді до козац. могил побл. м. Зборів з нагоди 280-річчя Зборів. битви (1929). За політ. діяльність двічі ув’язн. у Березі Картузькій. Згодом мешкав у м-ку Лопатин (нині смт Радехів. р-ну Львів. обл.), організував та очолював лікарню. На поч. 2-ї світ. війни заарешт. більшов. владою, але йому вдалося уникнути розправи. 1941 переїхав до м. Броди (Львів. обл.), очолював Укр. допомог. ком-т, Кооп. банк, опікувався полоненими та воїнами УПА. Від 1944 – у Німеччині, полковий лікар 1-ї дивізії УНА. Після капітуляції Німеччини – у м. Авґсбурґ, де створив лікарню та т-во Укр. сусп.-харитатив. служби. 1947–49 – дир. лікарні в Ділінґені. Від 1949 – у США, від 1952 провадив лікар. практику в м. Стіл (шт. Пн. Дакота). Президент Світ. асоц. амер. лікарів; віце-президент (1969–70) і президент (1970–71) Амер. академії сімей. лікарів. Дорадник Міністра здоров’я США. Голова УККА у Пн. Дакоті (1952–75), чл. політради УККА (від 1955). Шевченків. медаль Свободи УККА (1970). Сприяв звільненню з сибір. концтабору Йосифа Сліпого, опублікував «Історію звільнення Їх Блаженства-Патріярха Кардинала Йосифа зі Сибіру» // «Календар-альм. “Нового часу” на 1983 р.», Торонто, 1983.

Літ.: Бачинський Л. Корисна праця доктора А. Жуковського для української справи // Укр. музей-архів. Клівленд, 1965. Ч. 9; Доктор А. Жуковський – дорадник міністра здоров’я ЗСА // ЛВ. Чикаґо, 1970. Ч. 49; Лончина Б. І. Д-р Антін Жуковський (1904–1984) // Там само. 1984. Ч. 109; Пундій.

П. Пундій, Я. В. Ганіткевич

Стаття оновлена: 2009