Кочубеївські дуби - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кочубеївські дуби

КОЧУБЕЇВСЬКІ ДУБИ – ботанічна пам’ятка природи (від 1964). Розташ. побл. смт Ди­­канька Полтав. обл. на тер. Дикан. лісництва. Підпорядк. Дикан. лісомислив. госп-ву. Зберег­лися від діброви (1861 налічувала 68 дерев), яка оточувала родовий маєток Кочубеїв. Існує декілька версій щодо її походження. За однією з них, діброву посадили полтав. полковник І. Іскра та ген. суддя В. Кочубей до дня народження останнього ще до Полтав. битви. До серед. 1930-х рр. виділявся знач. розмірами дуб Марії, або дуб Мазепи (зростав побл. дзвіниці Микол. церкви), що 1934 згорів під час грози (у серед. 1930-х рр. залишки стовбура передані Полтав. крає­­знав. музею, під час 2-ї світ. вій­­ни вивезені до Німеччини). За нар. переказами, саме під цим дубом Мотря Кочубеївна зустрічалася з І. Мазепою. Нині охороняються 4 останні дуби віком 600–800 р. Вис. 20–22 м, діаметр стовбурів 1,5–1,8 м. Від 1970-х рр. одне з дерев суховершить. У різний час пам’ятку відвідали М. Гоголь, М. Глінка, Г. Квітка-Основ’яненко, А. Головко, Ю. Смолич, Ю. Яновсь­­кий та ін. Про К. д. писав О. Пуш­­кін у поемі «Полтава».

О. Ю. Недоруб, О. М. Байрак

Стаття оновлена: 2014