Кочубеївські дуби

КОЧУБЕЇВСЬКІ ДУБИ — ботанічна памʼятка природи (від 1964). Роз­таш. побл. смт Ди­­канька Полтав. обл. на тер. Дикан. лісництва. Під­порядк. Дикан. лісомислив. госп-ву. Зберег­лися від діброви (1861 налічувала 68 дерев), яка оточувала родовий маєток Кочубеїв. Існує декілька версій щодо її походже­н­ня. За однією з них, діброву посадили полтав. полковник І. Іскра та ген. суддя В. Кочубей до дня народже­н­ня остан­нього ще до Полтав. битви. До серед. 1930-х рр. виділявся знач. роз­мірами дуб Марії, або дуб Мазепи (зро­став побл. дзвіниці Микол. церкви), що 1934 згорів під час грози (у серед. 1930-х рр. залишки стовбура пере­дані Полтав. крає­­­знав. музею, під час 2-ї світової вій­­ни вивезені до Німеч­чини). За нар. пере­казами, саме під цим дубом Мотря Кочубеївна зу­стрічалася з І. Мазепою. Нині охороняються 4 остан­ні дуби віком 600–800 р. Вис. 20–22 м, діаметр стовбурів 1,5–1,8 м. Від 1970-х рр. одне з дерев суховершить. У різний час памʼятку від­відали М. Гоголь, М. Глінка, Г. Квітка-Основʼяненко, А. Головко, Ю. Смолич, Ю. Яновсь­­кий та ін. Про К. д. писав О. Пуш­­кін у поемі «Полтава».

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю