Жуковський Микола Єгорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жуковський Микола Єгорович

ЖУКО́ВСЬКИЙ Микола Єгорович (Жуковский Николай Егорович; (05(17). 01. 1847, с. Орєхово, нині Владимир. обл., РФ – 17. 03. 1921, Москва) – російський науковець у галузі аеродинаміки. Д-р приклад. математики (1882), чл.-кор. РАН (1894). Закін. Моск. ун-т (1868), де від 1885 працював: від 1886 – екстраординар. проф.; одночасно від 1872 – у Моск. тех. уч-щі: від 1887 – зав. каф. механіки, 1909 – засн. і кер. аеродинам. лаб. 1902 очолив спорудження у Москві однієї з перших у Європі аеродинам. труби, 1904 організував перший у Європі Аеродинам. ін-т у с-щі Кучино (нині у складі м. Желєзнодорожний Моск. обл.). 1918 ініціював створення побл. Москви Центр. аерогідродинам. ін-ту (нині м. Жуковський), 1919 – Моск. авіац. технікуму (від 1920 – Ін-т інж. Червоного повітр. флоту, де Ж. відтоді був ректором, від 1925 – Військ. повітр. академія, від 1998 – Військ. авіац. тех. ун-т), яким згодом присвоєне ім’я Ж. Засн. теор. й експерим. аеродинаміки; відкрив принцип утворення підйом. сили крила, механізм гідравл. удару, траєкторії при різних умовах руху повітря; теоретично довів можливість виконання «мертвої петлі»; сформулював закон розподілу швидкостей лопаті гвинта; заклав основи аеродинам. розрахунку динам. стійкості та міцності літака; першим у Росії розпочав дослідж. у галузі теорії бомбометання. 1920 встановлено щорічну премію ім. Ж. за кращі праці з математики й механіки, 1947 – дві щорічні премії за кращі роботи з теорії авіації із врученням золотої і сріб. медалей. 1978 його ім’я присвоєно Нац. аерокосміч. ун-ту «Харків. авіац. ін-т».

Пр.: Теоретична механіка. Ч. 2. Х.; К., 1932; Полное собрание сочинений. Т. 1–9. Москва; Ленинград, 1935–37; Собрание сочинений. Т. 1–7. Москва; Ленинград, 1948–50.

Літ.: Лейбензон Л. С. Николай Егорович Жуковский. Москва; Ленинград, 1947; Космодемьянский А. А. Н. Е. Жуковский. Москва, 1969.

Т. П. Цепляєва

Стаття оновлена: 2009