Жулинський Микола Васильович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Жулинський Микола Васильович

ЖУЛИ́НСЬКИЙ Микола Васильович (07. 04. 1953, с. Чорна Старокостянтинів. р-ну Хмельн. обл.) – художник монументально-декоративного мистецтва, живописець. Чл. НСХУ (1989). Закін. Харків. худож.-пром. ін-т (1985; викл. Є. Биков, Є. Єгоров, О. Хмельницький). Відтоді працював на Сум. худож.-вироб. комбінаті: 1994–2003 – дир. Осн. галузі: монум. і станк. живопис, графіка. Учасник всеукр. мист. виставок від 1987. Персон. – у Києві (1992–93, 2005), Сумах (1995, 1997, 2003). Окремі роботи зберігаються у Шевченків. нац. заповіднику (м. Канів Черкас. обл.), Сум. ХМ, Конотоп. краєзнав. музеї (Сум. обл.).

Тв.: монум.-декор. розписи – адм. корпусу з-ду «Електрон» (1986), рекреації дит. поліклініки (1988), вестибюлю Станції юних техніків (1989; усі – у Сумах); живопис – «Неперервність» (1986), «З дідом» (1987), триптих «Тривожна вечеря», «Повернення старого годинника» (усі – 1991), «Т. Шевченко. Думи мої», «Нічні птахи», «Старий мотив», «Травнева ніч» (усі – 1993), «Ті, які ніколи не сплять» (2000), «Казкове місто», «Супраментальне» (обидва – 2003), «Наречена» (2004), «Дума про Дніпро», «І. Мазепа. Полтава, 1709» (обидва – 2005), «Т. Шевченко. Повернення з заслання в Україну» (2006), «Вавилонська вежа» (2007).

Літ.: Побожій С. Микола Жулінський, мистець із Сум // ОМ. 1997. № 3–4; Подорож до себе разом з Шри Ауробіндо: Каталог персон. виставки. С., 2005.

І. І. Гапоченко

Стаття оновлена: 2009