Журлива Олена - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Журлива Олена

ЖУРЛИ́ВА Олена (справж. – Котова Олена Костянтинівна; 12(24). 06. 1898, м. Сміла, нині Черкас. обл. – 10. 06. 1971, Кіровоград) – поетеса. Чл. СПУ (1934). Дебютувала 1909 віршем «Чогось нема – чого, не знаю» у ж. «Рідне слово». Була знайома з Лесею Українкою. У «ЛНВ» опублікувала поезії «На смерть Лесі Українки» (1913, т. 64) та «Волошки» (1917, т. 67; композитор П. Козицький написав на її слова музику). Належала до числа письменників, які гуртувалися довкола ж. «Українська хата» (Київ, 1909–14), – О. Олесь, М. Вороний, Г. Чупринка, П. Тичина, М. Рильський, В. Свідзинський та ін. Друкувалася також у ж. «Рідний край», «Червоний шлях», «Глобус». У її ліриці цього періоду переважають любовні, пейзажні, мариніст. теми, романс. інтонації, неоромант. поетика. Ж. із захопленням сприйняла укр. революцію, переживши пізніше духовну кризу від нездійсн. сподівань. Закін. Київ. ІНО з дипломом канд. філол. н. (1922). Співала у хорі театру «Соловцов» (Київ), 1929–30 – у Харків. опері, гастролювала Україною. Була літ. ред. Держ. вид-ва України (Харків, 1925–28). Перша зб. «Металом горно» (1926) засвідчила внутр. роздвоєність поетеси, спробу писати соц. вірші, «на злобу дня», друга – «Багряний світ» (1930; обидві – Харків) – надмір. ідеологізованістю й декларативністю демонструвала подальше ослаблення художності, остаточну відмову від поперед. поетики. Від 1935 – у Москві. 5 жовтня 1938 заарешт., за звинуваченням у антирад. діяльності засудж. до 3-х р. виправно-труд. таборів. Покарання відбувала в Алтай. краї (РФ). 1944–56 учителювала у Дніпропетровську, Харкові, Кіровограді. Після реабілітації Ж. 1957 вийшли зб. «Поезії» (1958), «Земля в цвіту» (1964; обидві – Київ), «Червоне листя» (Дн., 1966), «Вибране» (К., 1974), до яких увійшли вірші різних років. У остан. період творчості писала переважно для дітей: кн. «Хто знає, як рік минає?» (1959), «Голуби» (1962), «Ой, літечко, літо» (1964), «У нашої Наталі» (1969), «На зеленому городі» (1974), «Хазяєчка» (1978; усі – Київ). До 100-річчя від дня народж. Ж. видано зб. «Вибрані поезії» (Сміла) та «Я одна...» (Кіровоград; обидві – 1998). Її ім’ям названо одну з вулиць у Кіровограді, Центр. міську б-ку у рідному місті та засн. щорічну літ. премію.

Літ.: Блажко Е. «Ой, не цвіти буйним цвітом, зелений катране...» // ЛУ. 1998, 9 лип.; Поліщук В. Олена Журлива: доля й поезія // Олена Журлива. Вибрані поезії. Сміла, 1998; Блажкевич Е. «Зав’яла вже моя краса…» // Нескорена Берегиня: Жертви моск.-комуніст. терору ХХ ст. Торонто, 2002.

В. Т. Поліщук

Стаття оновлена: 2009