Евфемізм - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Евфемізм

ЕВФЕМІ́ЗМ (грец. εὐϕημισμός – пом’якшений вислів) – слово або вислів, які вживають для непрямого, прихованого, пом’якшеного чи ввічливого позначення певних предметів, явищ, дій замість їх прямої назви, вже наявної при перейменуванні або логічно найбільш умотивованої при первинному найменуванні. Джерела Е. – у явищах табу, прагненні уникати прямої назви предмета шляхом заміни небажаної назви її нейтрал., позитив. або негатив. еквівалентом. Функції Е.: 1) магічно-забобонна, зумовлена вірою в мовну магію, в те, що заміною слова можна впливати як на позначуване цим словом явище (напр., «обманні», «охоронні» імена з негатив. значенням як обереги дитини від лихих сил: Некрас, Ненаш), так і на власну долю (за повір’ям, замість журавель слід казати веселик, щоб не журитися весь рік); 2) криптол.-маскувальна (напр., у злодій., табір. і подіб. жарґонах: купити – замість украсти; у мові медиків: летальний – замість смертельний; у мові військових: в енському напрямі; з дипломат. міркувань: до інциденту причетні представники, певні кола, деякі особи однієї сусід. держави); 3) політ.-ідеологічна, зумовлювана сусп.-політ. змінами, особливо зміною сусп. ладу, коли можуть перейменовувати не тільки «скомпрометовані» сусп.-політ. ін-ти (у 1917: міліція – замість поліція, нар. комісар – замість міністр), а й нейтрал. поняття (округ, потім область, район, сільрада – замість губернія, повіт, волость); наприкінці 1940-х рр. під гаслом боротьби з «космополітизмом» усували іноз. назви (міська булочка – замість французька); у топоніміці: Катеринослав – Січеслав – Дніпропетровськ, Луганськ – Ворошиловград – Луганськ); 4) пом’якшувал.-меліоративна, зумовлювана міркуваннями ввічливості, етикету, прагненням подати що-небудь у прикрашеному вигляді (допустити неточність – замість збрехати, людина не найкращих морал. якостей – позначення негативного лише шляхом заперечення позитивного; піти на заслужений відпочинок – замість на пенсію; нейтралізація, знешкодження, ліквідація, акція – замість убивство, розстріл); заміна назв соціально непрестиж. професій з метою їх облагородження (техпрацівниця – замість прибиральниця, доглядач будинку – замість двірник, оператор машинного доїння – замість дояр(ка); «облагородження» прізвищ (Мазєнін замість Мазайло – у комедії М. Куліша); 5) жартівливо-іронічна, коли зовн. ознаки Е. використовують несерйозно (дуля – комбінація з трьох пальців) і навіть з метою прихованого глузування (дурний – небагатий на розум). Способи творення Е.: 1) перифрази з менш конкретним, більш розпливчастим значенням порівняно з прямою назвою (неприємно пахнути – замість смердіти; пішов із життя, його не стало – замість помер); 2) утворення слів з ін. мотивацією, внутр. формою (різнороб – замість чорнороб) і нових значень слів на основі асоціацій за суміжністю, подібністю або протилежністю: а) метонімія, напр., у сфері інтим. життя: друг, подруга – замість коханець, коханка; зокрема заг., родова назва – замість конкретної, видової (звір – замість вовк; знешкодити – замість убити), абстрактне – замість конкретного (прикрити сором); б) метафора (знайтися – замість народитися), особливо антропоморфічна (у Карпатах – вуйко замість ведмідь); в) антифразис – краще замість гіршого (позичити замість украсти) і навпаки (худоба у сучас. значенні від худий – поганий, убогий); 3) творення слів із запереч. префіксом від позначень позитив. ознак: нерозумний замість дурний; 4) заміна слова іншим, семантично або формально пов’язаним: а) синонімом і взагалі словом з близьким значенням (в офіц. слововжитку: запросити замість викликати; пропонувати, рекомендувати замість наказувати), зокрема спец. терміном та іншомов. словом (напр., у медиків канцер – замість рак); б) антонімом і взагалі словом з протилеж. значенням (онде щось мокне замість горить – так нібито слід говорити під час пожежі для послаблення сили вогню); в) словом з подіб. звучанням (гра слів): поїхати в Риґу – блювати; 5) заміна назви предмета, явища, ознаки, дії лише вказівкою на них: використання вказів. та неознач. займенників і займенник. прислівників (він, той – «чорт»; того – він уже того: у значеннях «з’їхав з глузду», «убитий», «п’яний»); один (одне місце – вбиральня або частина тіла, про яку не прийнято говорити); певний (жінки певної поведінки); там (про місце, яке не варто називати: в’язниця, репресивні органи тощо); замість лайки: Так-перетак!; Туди його, розтуди!; «Нехай горять к такій матері» (О. Довженко); 6) еліпсис: ськати в голові, в шерсті (з випущенням назви комах-паразитів); дати [хабара], проситися (дитина вже проситься [на горщик]); «Якого [чорта, біса і т. ін.] ти прийшов?!»; недомовленість, умовчання: «Ходять тут усякі...»; графічні скорочення, крапки, вживання літери H (N, NN) та похідних: енський завод; 7) видозміна звук. форми слова, компонент. складу словосполучення (хрін, японський бог!). Е. можуть уводити в мову і посилювати за допомогою модал. конструкцій, вставних слів (не перетруджується – замість нічого не робить; не проти ночі згадуючи – при згадці про нечисту силу), які іноді стають самост. Е. – перифразами (той, що не при хаті згадуючи – замість чорт).

Літ.: Зеленин Д. К. Табу слов у народов Восточной Европы и Северной Азии. Ленинград, 1929–30. Ч. 1–2; R. Smal-Stocki. Taboos on animal names in Ukrainian // Language. 1950. Vol. 26, № 4; Булаховський Л. А. Нариси з загального мовознавства. К., 1955; Ужченко В. Д., Авксентьєв Л. Г. Українська фразеологія. X., 1990; A. Dąbrowska. Eufemizmy współczesnego języka polskiego. Wrocław, 1994; Москвин В. П. Эвфемизмы: систем. связи, функции и способы образования // ВЯ. 2001. № 3; Аркушин Г. Словник евфемізмів. Лц.; Люблін, 2005.

О. О. Тараненко

Стаття оновлена: 2009