Егоцентризм
Визначення і загальна характеристика
ЕГОЦЕНТРИ́ЗМ (від его… і центр) — зосередженість особистості на власних цілях, прагненнях і переживаннях, що зумовлює неспроможність сприймати іншу людину як відмінну від себе особистість. Якщо егоїзм виявляє моральну позицію особистості, турботу про власні інтереси за рахунок інтересів інших, то егоцентризм завжди пов’язаний із пізнавальною сферою суб’єкта. Так, егоїстична людина не обов’язково є егоцентричною: вона може добре розуміти цілі інших людей і свідомо їх ігнорувати. Егоцентризм ґрунтується на нерозумінні особою можливості існування позицій та поглядів, відмінних від її власних. Класифікують пізнавальний (характеризує процеси сприймання і мислення), моральний (виявляє нездатність до розуміння моральних засад вчинків інших людей) та комунікативний (виявляється при передачі інформації іншим особам) егоцентризм. Найповніше виявляється у дитячому віці, тенденцію до його посилення спостерігають у похилому віці. Подолання егоцентризму відбувається поступово як розвиток здатності особистості до децентрації, тобто спроможності відійти від власної позиції, сприйняти погляди іншої людини. Егоцентризм часто виявляється при шизофренії, шизоїдній психопатії та істерії. Спілкування хворого з оточенням при цьому стає формальним, він втрачає почуття емпатії та відчуття співрозмовника.
М. М. Заброцький
Егоцентризм у психології
Термін «егоцентризм» запропонував швейцарський психолог Ж. Піаже і трактував його як розумову позицію дитини, коли вона оцінює все з власної точки зору. У ширшому значенні під егоцентризмом розуміють неусвідомлене змішування власних поглядів з поглядами інших, нездатність децентрувати, тобто змінювати задану пізнавальну перспективу. Це властиво дитячому розуму до 7–8 років, про його наявність свідчать так звані феномени Піаже (результати його експериментальних досліджень сприймання і мислення дитини) та егоцентричне мовлення. Протилежним до егоцентризму є поняття децентрації. Розрізняють первинну і вторинну інтелектуальну децентрацію. Процеси первинної інтелектуальної децентрації стосуються переважно сприймання дитини і розвиваються у 7–8 років. Їхнім критерієм є подолання феноменів Піаже. Вторинний підлітково-юнацький егоцентризм виникає як реакція на нагальні проблеми віку і виявляється у концентрації на власних поглядах та ігноруванні інших. Процеси вторинної інтелектуальної децентрації пов’язані з мисленням та уявою, розвитком умінь аналізувати й порівнювати різні позиції, шукати альтернативи, приймати адекватні рішення за наявності декількох варіантів тощо. Вони значно активізуються при виборі професії й підготовці до неї. Стихійний розвиток інтелекту не гарантує ні первинної, ні вторинної децентрації. Г. Костюк, аналізуючи концепцію Ж. Піаже, стверджував, що без навчання вищі стадії й фази розумового розвитку, яким властиві абстрактні, узагальнювальні та зворотні мисленнєві операції, не можуть виникати.М. Л. Смульсон
Рекомендована література
Завантажити статтю
