Ейгер Генріх Вільгельмович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ейгер Генріх Вільгельмович

Е́ЙГЕР Генріх Вільгельмович (04. 11. 1923, Харків) – мовознавець. Д-р філол. н. (1990), проф. (1991). Навч. у Середньоазіат. ун-ті (Ташкент, 1941–42), закін. Військ. ін-т іноз. мов (Москва, 1949). Працював викл. каф. нім. мови Харків. пед. ін-ту іноз. мов (1950–60); від 1960 – у Харків. ун-ті: 1967–90 – доц. каф. нім. філології. Від 1997 – у Німеччині. Наук. дослідж.: психолінгвістика, лінгводидактика, штуч. інтелект, теорія перекладу.

Пр.: Психолингвистический аспект паронимии // Вест. Харьков. ун-та. 1987. № 312; Интеллект, языковое сознание и обученность языкам (вопросы взаимосвязи и измерения) // Проблемы лингводидактики. Таллин, 1988 (співавт.); Механизмы контроля языковой правильности высказывания. Х., 1990; Язык и личность: Учеб. пособ. Х., 1991 (співавт.); «Народные приметы» (Bauernregeln) как прогнозирующее высказывание // Вісн. Харків. ун-ту. 2003. № 609 (співавт.).

Літ.: Генрих Вильгельмович Ейгер – профессор Харьковского университета: Библиогр. указ. Х., 1994.

Є. Х. Широкорад

Стаття оновлена: 2009