Ейдельман Олександр Лазарович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ейдельман Олександр Лазарович

ЕЙДЕЛЬМА́Н Олександр Лазарович (25. 05 (07. 06). 1902, м-ко Гостомель, нині смт Ірпін. міськради Київ. обл. – 31. 10. 1995, Нью-Йорк) – піаніст, педагог. Проф. (1941). 1-а премія Всеукр. конкурсу піаністів (Харків, 1931). Навч. у М. Домбровського у Києві, закін. Київ. консерваторію (1923; кл. Ф. Блуменфельда). Консультувався у Г. Нейгауза (1923–28). У 1925–41 як соліст Укр. філармонії концертував містами СРСР, водночас викладав у Київ. консерваторії та муз. школі-десятирічці. Піаніст романт. стилю. Серед концерт. програм – 4 балади Ф. Шопена, «Симфонічні етюди» Р. Шуманна, концерти Ф. Ліста і П. Чайковського, а також твори Л. Ревуцького, В. Косенка. Під час 2-ї світ. війни продовжив концертну та викладац. діяльність в евакуації у Росії. 1950–77 – зав. каф. спец. фортепіано Львів. консерваторії та зав. фортепіан. відділу Львів. спец. муз. школи ім. С. Крушельницької. 1978 переїхав до США, де працював проф. Нью-Йорк. ун-ту. Серед учнів – піаністи Ж.-Е. Бавузе, В. Дайч, С. Ейдельман, Ю. Осінчук, фортепіанні педагоги Л. Вакарина, А. Задерацька, М. та Л. Крих, І. Царевич, З. Цукер.

Літ.: Олександр Ейдельман. Данина шани вчителеві: Зб. ст. Л., 2006.

Н. Б. Кашкадамова

Стаття оновлена: 2009