Ейдлін Юлій Ілліч - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ейдлін Юлій Ілліч

Е́ЙДЛІН Юлій Ілліч (03(15). 03. 1896, м. Катеринослав, нині Дніпропетровськ – 13. 12. 1958, Ленінград, нині С.-Петербург) – скрипаль, педагог. Проф. (1935). Навч. у Л. Ауера. Закін. Петрогр. консерваторію (нині С.-Петербург, 1917; кл. С. Коргуєва). Концертував. Працював викл. у навч. закладах Баку (1924–26), 1-му Муз. технікумі у Ленінграді (1926–28). Від 1927 – викл., згодом декан оркестр. ф-ту Ленінгр. консерваторії. Е. – видат. представник рос. скрипк. школи. Створив оригін. систему викладання гри на скрипці. Особливого значення надавав роботі над худож. аспектом композицій, їх інтелектуал. осмисленню. Школа Е. вирізнялася високим академізмом, опертям на традиції скрипк. класики і, водночас, зацікавленістю муз. творчістю 20 ст. У пед. діяльності істотне місце посідала праця над творами Й.-С. Баха, Л. ван Бетговена, Й. Брамса, П. Чайковського. Серед учнів – М. Вайман, Б. Гутников, Е. Каміларов (Болгарія), Д. Шнейдерман.

Літ.: Памяти Ю. И. Эйдлина // Сов. музыка. 1959. № 4; Раабен Л. Н. История русского и советского скрипичного искусства. Ленинград, 1978.

О. М. Немкович

Стаття оновлена: 2009