Ейнор Ольгерд Леонардович
Визначення і загальна характеристика
ЕЙНО́Р Ольгерд Леонардович (13(26). 05. 1908, Полтава — 09. 12. 1991, Київ) — геолог. Доктор геолого-мінералогічних наук (1946), професор (1950). Закін. Ленінгр. університет (нині С.-Петербург, 1930). Працював 1930–31 у Вугіл. інституті Гол. геол.-розв. упр. (Ленінград); 1931–36 — в Урал. геол. упр. (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург, РФ); 1936–41 — в Арктич. НДІ Гол. упр. Пн. мор. транспорту при РНК СРСР (Ленінград); 1941–44 — у Печор. геол. експедиції «Воркутвугілля»; 1944–49 — у Всесоюз. н.-д. геол. інституті (Ленінград). 1949–50 — зав. палеонтол. кабінету Пд.-казахстан. геол. упр. (Алма-Ата, нині Алмати). 1950–76 — завідувач кафедри заг. та істор. геології, 1976–84 — професор кафедри регіон. геології та палеонтології, 1984–88 — каф. заг. та істор. геології Київ. університету. Займався проблемами палеонтології, стратиграфії, палеогеографії та палеобіогеографії, тектоніки. Виконував геол. картування на Уралі, у Печор. бас., Арктиці, Сибіру, вивчав стратиграфію та брахіоподи верх. палеозою СРСР. 1930 виявив пром. пласти кам’яного вугілля на Уралі (Грем’ячин. родовище). При Київ. університеті організував Казахстан. (1952), Приазов. (1962), Придністров. (1964), Пд.-Урал. (1969) експедиції. Визнаний фахівець з питань стратиграфії кам’яновугіл. системи.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Исследование по стратиграфии восточной окраины Урало-Волжской нафтогазоносной области (Горная Башкирия). Москва, 1958; Основы геологии СССР. К., 1960. Ч. 1; 1964. Ч. 2; Атлас палеогеографических карт СССР. Каменноугольный период. К., 1965 (співавтор); Об основном планетарном подразделении каменноугольной системы // ГЖ. 1988. № 6; Николай Иванович Андрусов. К., 1990; The carboniferous of the World. Т. 3. The former USSR. Madrid, 1996 (співавтор).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
