Ейхенбаум Борис Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Ейхенбаум Борис Михайлович

ЕЙХЕНБА́УМ Борис Михайлович (Эйхенбаум Борис Михайлович; 04(16). 10. 1886, с-ще Красний, нині місто Смолен. обл., РФ – 24. 11. 1959, Ленінград, нині С.-Петербург) – російський літературознавець. Д-р філол. н., проф. Закін. С.-Петербур. ун-т (1912). Проф. Ун-ту (1918–49) і Держ. ін-ту історії мист-в (1920–31), від 1935 – співроб. Ін-ту рос. літ-ри АН СРСР (усі – Ленінград). З позицій формалізму вивчав питання поет. мови, ритму, композиції; активно обстоював наук. цінність досліджень, вільних від ідеол. впливів. У пр. «Мелодика русского лирического стиха» (Петроград, 1922) вперше в рос. теор. літературознавстві розглянув питання про різні типи мовно-поет. інтонації, що формують ліричні стилі. Висунув концепцію «літ. побуту»: істор.-літ. явище слід вивчати з огляду на особливості тієї чи іншої епохи («О литературном быте», 1927). Автор фундам. праць «Лев Толстой» (кн. 1, 1928; кн. 2, 1931; кн. 3, 1960) і «Статьи о Лермонтове» (1961; усі – Москва; Ленінград). Е. – один з теоретиків і практиків рад. текстології; за його ред. вийшли десятки видань рос. класики. Досліджував слов’ян. поет. епос, зокрема «Слово о полку Ігоревім», укр. нар. думи.

Пр.: Как сделана «Шинель» Гоголя // Поэтика. Петроград, 1919; Анна Ахматова: Опыт анализа. Петроград, 1923; Лермонтов: Опыт истор.-лит. оценки. Ленинград, 1924; Литература: Теория. Критика. Полемика. Ленинград, 1927; Мой временник: Словесность. Наука. Критика. Смесь. Ленинград, 1929; О поэзии. Ленинград, 1986; О литературе. Москва, 1987; Мой временник. Маршрут в бессмертие. Москва, 2001; Мой временник: Худож. проза и избр. ст. 20–30-х годов. С.-Петербург, 2001.

Літ.: Шкловский В. Б. О Борисе Михайловиче Эйхенбауме // Шкловский В. Б. Жили-были. Москва, 1966; Маймин Е. Борис Михайлович Эйхенбаум // Лит. обозрение. Москва, 1990. № 5.

С. М. Горбань

Стаття оновлена: 2009