Кузьменко Микола Лаврінович

КУЗЬМЕ́НКО Микола Лаврінович (псевд.: Балакучий, Микола з Січі; 03(15). 11. 1862, с. Томаківка Ка­теринослав. пов., нині смт Дні­проп. обл. — 23. 03. 1942, Дні­пропетровськ) — письмен­ник. Член УЦР (1917). Навч. у Катеринослав. духов. семінарії (нині Дні­­пропетровськ), виключ. за «неблагонадійність». Учителював на Катеринославщині. Від 1894 — пом. гол. бухгалтера, від 1895 — в упр. Катеринин. залізниці. Один із засн. товариства «Просвіта» у Катеринославі (1906), за­ступник голови (1909), голова її філії в с. Мануйлівка (нині у складі Дні­пропетровська). Автор поет. зб. «Доз­ві­л­ля. 1888–1898» (Катерино­слав, 1899). У байках, сатир. мі­ніатюрах, гуморесках, опо­ві­дан­нях використовував мотиви укр. фольклору. Від­чут. вплив на твор­чість К. справили С. Ру­данський та І. Манжура. Друкувався в г. «Добра порада», ж. «Дні­прові хвилі», «Шершень», антології «Ук­раїнська муза» (К., 1908), альманасі «Вінок Т. Шевченкові…» (О., 1912). У 1920–30-х рр. учителював у Дні­пропетровську, ви­ступав як декл­аматор на укр. концертах, читав лекції на курсах україно­знавства. Грав у місь­кому нар. театрі (зокрема у ви­ставі «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського).

Завантажити статтю