Кузьменко Микола Лаврінович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кузьменко Микола Лаврінович

КУЗЬМЕ́НКО Микола Лаврінович (псевд.: Балакучий, Микола з Січі; 03(15). 11. 1862, с. Томаківка Ка­теринослав. пов., нині смт Дніпроп. обл. – 23. 03. 1942, Дніпропетровськ) – письменник. Чл. УЦР (1917). Навч. у Катеринослав. духов. семінарії (нині Дні­пропетровськ), виключ. за «неблагонадійність». Учителював на Катеринославщині. Від 1894 – пом. гол. бухгалтера, від 1895 – в упр. Катеринин. залізниці. Один із засн. т-ва «Просвіта» у Катеринославі (1906), заст. голови (1909), голова її філії в с. Мануйлівка (нині у складі Дніпропетровська). Автор поет. зб. «Доз­вілля. 1888–1898» (Катерино­слав, 1899). У байках, сатир. мі­ніатюрах, гуморесках, опо­відан­нях використовував мотиви укр. фольклору. Відчут. вплив на твор­чість К. справили С. Руданський та І. Манжура. Друкувався в г. «Добра порада», ж. «Дніпрові хвилі», «Шершень», антології «Ук­раїнська муза» (К., 1908), альманасі «Вінок Т. Шевченкові…» (О., 1912). У 1920–30-х рр. учителював у Дніпропетровську, виступав як декламатор на укр. концертах, читав лекції на курсах українознавства. Грав у місь­кому нар. театрі (зокрема у виставі «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського).

Літ.: М. Л. Кузьменко: [Некролог] // Дніпроп. газ. 1942, 25 берез.; Білецький Ф. Микола Кузьменко – поет з Ка­те­ринославщини // Борисфен. 1994. № 9.

М. П. Чабан

Статтю оновлено: 2014