Екологічна геохімія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Екологічна геохімія

ЕКОЛОГІ́ЧНА ГЕОХІ́МІЯ – розділ геохімії, який вивчає закономірності розподілу, міграції та концентрації хімічних елементів у об’єктах біосфери Землі, виявлення природних і техногенних геохімічних факторів, їх вплив на флору та фауну. Наук. основи Е. г. закладено у працях укр. та іноз. вчених В. Вернадського, О. Ферсмана, В.-М. Ґольдшмідта, Ф.-У. Кларка, О. Виноградова, Б. Полинова, О. Перельмана, В. Ковальського, В. Добровольського, Л. Овчинникова, В. та К. Лукашових, В. Іванова, Ю. Саєта та ін. Як окремий розділ сформована у світ. практиці на поч. 1970-х рр. на межі з геохімією, екологією, хімією, геохім. екологією, біохімією, ґрунтознавством, геохімією ландшафтів, медициною, географією (використовує їх осн. методол. підходи та методи) та ін. науками. У цей період одними з перших в Україні проблеми Е. г. почали вивчати Б. Міцкевич (біогеохім. напрям), Е. Соботович (геохімія техногенезу), Е. Жовинський (екол. і пошук. геохімія), А. Травлєєв (геохімія ґрунтів). Розвиток Е. г. обумовлений порушенням внаслідок людської діяльності рівноваж. природ. геол. середовища, що призвело до глобал. змін хім. складу об’єктів довкілля, і як наслідок – до негатив. змін у біосфері. Тому гол. завданнями напряму є встановлення осн. закономірностей утворення природ. і техноген. ореолів розсіювання хім. елементів і їх рухомих форм у різних ландшафтно-геохім. зонах, зокрема у ґрунтах і природ. водах. Це дозволяє визначати фонові й аномал. концентрації цілого ряду токсикантів для різних екол.-геохім. і ландшафтно-геохім. р-нів. Токсичність хім. елементів та їх сполук залежить не лише від концентрації, а й від форми і поєднань з ін. елементами. Міграція та перерозподіл хім. елементів відбувається як під впливом техногенезу, так і внаслідок природ. процесів. Навіть знижені концентрації хім. елементів можуть викликати різні захворювання живих організмів, зокрема й людини: зоб (дефіцит йоду), флюороз (надлишок фтору), хвороби Кешана (дефіцит селену) і Кашина–Бека (надлишок стронцію). Ендемічну захворюваність спричиняють як рухомі біологічно активні форми хім. елементів, так і сумар. вплив асоціації елементів (синергізм). Для визначення стану довкілля особливе значення має встановлення форм знаходження хім. елементів і сполук, які термодинамічно стійкі у певних фіз.-хім. умовах природ. систем та залежать від внутр. і зовн. чинників. Це дозволяє визначати природу їх аномал. вмісту, а також спрямованість геохім. процесу. За норми вмісту різних хім. речовин в об’єктах довкілля, при яких людина може вважати безпеч. своє існування, прийнято гранично допустимі концентрації (ГДК) хім. елементів. Виявлені закономірності розподілу хім. елементів у об’єктах довкілля дозволяють виділяти території екол. ризику та території для безпеч. проживання насел., що стає основою для розроблення нових технологій екол.-геохім. картування. Екол.-геохім. карти дають повну інформацію про розподіл різних форм хім. елементів і їх сполук у об’єктах довкілля, умови їх геохім. поведінки – міграції, розсіювання і концентрації. Вони дозволяють виявити геохім. аномалії, визначити їх походження, дають оцінку ступеня забруднення території і прогноз екол.-геохім. ситуації, а також вирішують низку ін. екол. задач. Тому створення за результатами картування банку екол.-геохім. даних – найдоцільніша та спроможна форма збереження і надання інформації, яка дозволяє комплексно вирішувати різнопланові нар.-госп. завдання. Вперше на тер. України були складені комплексні моно- і поліелементні геохім. карти за показниками рухомості низки хім. елементів, які надають найбільш повну інформацію про стан довкілля, на прикладі Київ. обл. Нині в Україні дослідж. з різних напрямів Е. г. проводяться під кер-вом О. Адаменка, П. Гожика, В. Єремєєва, В. Іванова, Е. Жовинського, О. Митропольського, Г. Рудька, Е. Соботовича, А. Травлєєва та ін.

Літ.: Соботович Э. В., Ольштынский С. П. Геохимия техногенеза. К., 1991; Иванов В. В. Экологическая геохимия элементов: В 6 кн. Москва, 1994–96; Алексеенко В. А. Экологическая геохимия. Москва, 2000; Жовинский Э. Я., Кураева И. В. Геохимия тяжелых металлов в почвах Украины. К., 2002.

Е. Я. Жовинський

Стаття оновлена: 2009