Екологічна освіта

ЕКОЛОГІ́ЧНА ОСВІ́ТА — різновид професійної освіти, що забезпечує під­готовку фахівців з різних галузей екології. Від­повід­но до між­нар. вимог базовою ідеєю, методол. основою Е. о. є гармонізація взаємин су­спільства і природи. Осн. складові Е. о.: формал. і неформал. освіта й вихова­н­ня, екол. просвітництво, післядипломна Е. о., під­готовка керів. кадрів у цій галузі. Згідно з Концепцією екол. освіти України (2001), її осн. принципами є комплексність, неперервність, пошире­н­ня серед насел. з урахува­н­ням індивід. профес. інтересів, стимулів та особливостей соц. і територіал. груп. Гол. зав­да­н­ня Е. о.: формува­н­ня високої екол. культури всіх верств насел., під­готовка фахівців для різних видів екол. діяльності. Е. о. по­єд­нує компоненти: екол. зна­н­ня, мисле­н­ня, світо­гляд, етика, культура. Реалізують її через без­перервну систему навч. і вихова­н­ня, яка перед­бачає кілька стадій. До­шкіл. Е. о. — рівень, на якому гол. роль ві­ді­грає родин­не вихова­н­ня. Осн. її зав­да­н­ня — сформувати у дитини перші уявле­н­ня про довкі­л­ля, почу­т­тя поваги й від­повід­альності за все живе, що її оточує. Пере­вагу при цьому надають емоц.-естетич. сприйня­т­тю природи, роз­витку естетич., інтелектуал., гуманіст. почут­тів та етич. норм ставле­н­ня до природи. Заг.-осв. середня Е. о. — осн. ланка системи Е. о. Мета її полягає у формуван­ні особистості з екоцентрич. типом мисле­н­ня й моралі, високим рівнем екол. культури. У заг.-осв. школах екол. зна­н­ня необхідно надавати в обсягах, ви­значених залежно від віку школярів з по­ступовим по­глибле­н­ням екол. інформації. Пріоритетом шкіл. Е. о. є особистісна орієнтація на цін­ність природи, формува­н­ня знань про осн. екол. закони, суть екології як науки, її структуру, значе­н­ня й взаємозвʼязки з ін. науками, особливості впливу НТП на біо­сферу, осн. положе­н­ня природо­охорон. законодавства. У старших класах особливу увагу приділяють принципам екологічно збалансованого роз­витку, видам природо­охорон. діяльності, регіонал. екол. про­блемам України та особливостям стратегії екологічно без­печ. роз­витку держави. Е. о. в заг.-осв. закладах може бути реалізована за 3-ма моделями: одно-, багато­предмет. та мішаною. Нині до­шкіл. та шкіл. Е. о. впроваджують поза базовим компонентом. Поза­шкіл. Е. о. — додатк. форма екологізації навч.-вихов. процесу, спрямована на по­глибле­н­ня базового шкіл. рівня Е. о., під­готовку до актив. профес. та громад. діяльності з охорони довкі­л­ля. Забезпечують її всі поза­шкіл. навч.-виховні заклади (екол.-натураліст. центри, наук. гуртки, ботан. сади, крає­знавчі музеї тощо) в позауроч. час. Осн. зав­да­н­ня таких структур: організація змістовного екологічно корис. до­зві­л­ля, вихова­н­ня потреби у спілкуван­ні з природою, участі в заходах з її охорони, вдосконале­н­ня знань шляхом проведе­н­ня екол. олімпіад, фестивалів, конкурсів. Серед форм поза­шкіл. Е. о. — олімпіади, наук. конф., літні екол. табори, екс­курсії, темат. природо­охорон­ні акції, екс­педиції, фестивалі, конкурси. Середня профес. Е. о., використовуючи осн. форми й методи навч. заг. серед. Е. о., має формувати екол. зна­н­ня з урахува­н­ням специфіки різних видів екол. діяльності. Вища Е. о. є продовже­н­ням базової освіти на на­ступ. рівні з метою формува­н­ня у студентів високої екол. культури, глибоких і якіс. екол. знань та світо­гляду. На цьому рівні готують бакалаврів, спеціалістів і магістрів. Основою роз­витку вищої Е. о. є збалансоване по­єд­на­н­ня природн., технол., екон., юрид. і соц.-культур. під­ходів. Вона є диференці­йованою, різноплановою, охоплює всі рівні профес. під­готовки з урахува­н­ням потреб особистості, регіонів та держави. Базові екол. зна­н­ня цього рівня забезпечує курс «основи екології», а також (залежно від профілю ВНЗу) «агро­екологія», «військ. екологія», «інж. екологія», «екол. про­блеми транс­порту», «економіка природокористува­н­ня», «екол. право», «екол. аудит», «екол. упр.» та ін. Важлива функція вищої Е. о. — під­готовка фахівців різних освіт.-кваліфікац. рівнів для освіт. сфери (вчителі, викл.), держ. органів упр. у галузі охорони довкі­л­ля та рац. природокористува­н­ня, громад. та ін. організацій. Зміст вищої Е. о. викладено у Держ. стандартах вищої освіти згідно з положе­н­ням від­повід. концепції. Післядипломна Е. о. спрямована на під­вище­н­ня кваліфікації та пере­підготовку держ. службовців керів. складу, під­приємств, організацій, установ за різними аспектами природо­охорон. діяльності і рац. природокористува­н­ня, а також під­готовку фахівців найвищої кваліфікації — канд. і д-рів н. у галузі екології. Здійснюють у спеціаліз. навч. закладах післядиплом. освіти, на ф-тах під­вище­н­ня кваліфікації ВНЗів, що мають від­повід­ні ліцензії, на курсах Е. о., через аспірантуру та докторантуру на базі провід. ВНЗів та н.-д. установ. Від­критим залишається пита­н­ня захисту дис. з напряму «екологія». Осн. мета післядиплом. Е. о. — на­да­н­ня спеціалістам та кер. різних рівнів і профілів інформації про новітні досягне­н­ня вітчизн. і зарубіж. вчених у галузі екології, досвід ефектив. природокористува­н­ня, екол. маркетингу і бізнесу, регіонал., нац. і між­нар. екол. політики. Особливу увагу приділяють ви­вчен­ню сучас. нац. і регіонал. екол. про­блем України, екол. нормат.-законодав. бази, між­нар. угод і конвенцій у галузі охорони довкі­л­ля, основ екол. аудиту і менеджменту. Станом на 2009 в Україні понад 100 ВНЗів готують фахівців з екології за спец. держ. ліцензіями, а осн. екол. дисципліни нині викладають практично в усіх ВНЗах. Неформал. Е. о. — освіта та вихова­н­ня всіх верств і категорій насел., що ґрунтуються на по­єд­нан­ні екол. знань з практ. природо­охорон. діяльністю, ін­новац. освіт. методами. Реалізують її громад. організації природо­охорон. спрямува­н­ня, зокрема Всеукр. екол. ліга, Укр. товариство охорони навколиш. середовища, ЗМІ.

Літ.: Волкова А. С. Екологічне вихова­н­ня школярів. К., 1985; Сутокская И. Экология как отправная точка нового видения мира. Экологическая антология. Москва; Бостон, 1992; Локшина О., Пустовіт Н. Сучасні тенденції екологічної освіти // Шлях освіти. 1999. № 2; Гербільський Л. В., Ємельянов І. Г. Концепція Національної про­грами інтегрованої екологічної освіти (проект) // Вісн. НАНУ. 1999. № 11; Тимочко Т. В. Мета і зав­да­н­ня Всеукраїнської екологічної ліги у галузі екологічної освіти та вихова­н­ня // Екол. освіта і вихова­н­ня: досвід та пер­спективи: Мат. Всеукр. наук.-практ. конф. К., 2000; Концепція екологічної освіти України. К., 2001; Кисельов М. М. Екологічна сві­домість як феномен освітянського процесу // ФД. 2005. № 2; Гардашук Т. В. Феномен екоосвіти на межі тисячоліть // Екол. виміри глобалізації. К., 2006; Національна екологічна політика України: загальні оцінки і ключові рекомендації. К., 2007; Білявський Г. О., Тимочко Т. В., Пащенко О. В. Національні про­блеми освіти і наукового забезпече­н­ня у сфері збалансованого роз­витку // Освітні та етичні засади збалансованого роз­витку. Сер. Стан навколиш. середовища. К., 2008. Вип. 7.

Г. О. Білявський

Завантажити статтю