Екологічний туризм

ЕКОЛОГІ́ЧНИЙ ТУРИ́ЗМ  — цілеспрямовані подорожі на природні території для ознайомлення з місцевою культурою та історією середовища, які не порушують цілісність екосистем. Е. т. — один з найновіших напрямів турист. діяльності, який розвивається швидкими темпами (20 % ринку світ. туризму).

Започатк. 1950 в Африці легалізацією полювання, у зв’язку з чим виникла потреба в організації рекреац. зон. Створ. у той період заповідники, нац. парки і мислив. угіддя нині приносять значні прибутки. Стрімкий розвиток Е. т. в останні десятиліття пояснюють погіршенням стану довкілля, а також освоєнням нових місць відпочинку — гір. курортів, узбереж морів тощо. Свідченням популярності Е. т. є підвищення рівня екол. свідомості насел. та зростання інтересу до природ. середовища. 2002 ООН відзначила Міжнар. рік Е. т. Незважаючи на значну кількість опублікованих останнім часом наук. праць з проблеми, універсал. визначення поняття ще не сформульовано. Екол. організації у його трактуванні акцентують увагу на природ. зорієнтованості, турист. індустрія більшого значення надає вироб. аспекту. На основі аналізу наявних дефініцій виокремлено осн. принципи Е. т.: він стимулює і задовольняє бажання спілкування з природою шляхом організації подорожей у нац. парки, заповідники, заказники та ін.; має незнач. негатив. вплив на природне середовище, спонукає туристів до сприяння його охороні та соц.-екон. розвитку території; поєднує відпочинок, розваги й екол. освіту мандрівників, вимагає дотримання правил поведінки; передбачає проживання на охорон. території місц. мешканців, які виконують функції обслуговуючого персоналу і водночас ведуть традиц. природоощадне госп-во, що забезпечує соц.-екон. розвиток регіону; сприяє встановленню гармонії між людиною і природою, відновленню духов. і фіз. сил людини, вихованню в неї почуття відповідальності за стан довкілля.

Важливою рисою Е. т. є стійкість — баланс екол., соц.-культур. і екон. впливів. Іноді в літературі на позначення поняття «Е. т.» неправомірно використовують терміни «зелений туризм», «природ. туризм», «біол. туризм», «сільс. туризм», «м’який туризм» та ін. У німецькомов. країнах найчастіше застосовують термін «м’який туризм», або «екол. і соціально відповідальний туризм», запропонований 1980 Р. Юнґком. Зазвичай м’який туризм протиставляють жорсткому, гол. мета якого — макс. прибуток. Термінол. проблема спричинена тенденціями до комерціалізації туризму та застосування реклам. і маркетинг. схем, які маскують реал. ставлення до проблем довкілля під стійкий природоорієнтований Е. т. Розвивається Е. т. на територіях природно-заповід. фонду, в межах яких наявні умови для тривалого або короткочас. відпочинку, ознайомлення з рослин. і тварин. світом, екол. екскурсій, природоохорон. освіти. Середовищем Е. т. є нац. природні парки (Карпат., Шацький, Азово-Сиваський та ін.), регіон. ландшафтні парки (Дністров. каньйон, Кінбурн. коса), а також біосферні заповідники, найвідоміший серед яких — «Асканія-Нова» (смт Асканія-Нова Чаплин. р-ну Херсон. обл.). Окрім еталон. ділянок степу та цінних видів тварин, дендро- і зоопарку, у ньому функціонують ферми страусів і афр. копитних. Дунай. біосфер. заповідник охоплює природ. об’єкт світ. масштабу — дельту Дунаю, другу за величиною в Європі. Природне багатство і своєрідність цієї місцевості забезпечують унікал. екол. середовище для рибальства і мисливства, екол. освіти тощо. Дунай. плавні — поєднання о-вів і мор. акваторії — належать до водно-болот. угідь міжнар. значення. Об’єктом турист. огляду є також м. Вилкове (Кілій. р-ну Одес. обл.) з числен. протоками і каналами — т. зв. укр. Венеція. Серед природно-заповід. об’єктів України, які можуть бути використані для розвитку Е. т., важлива роль належить дендропаркам «Софіївка» (Умань), «Олександрія» (Біла Церква), «Тростянець» (Ічнян. р-н Черніг. обл.) та ін., що є зразками ландшафтно-парк. мистецтва України і турист.-екскурсій. об’єктами міжнар. значення. Визнач. місцями Е. т. є також парки-пам’ятки садово-парк. мистецтва (їх в Україні кілька сотень) — Новочорторий. (Любар. р-н Житомир. обл.), Згурів. (Київ. обл.), «Хутір “Надія”» (Кіровогр. р-н Кіровогр. обл.), Корсунь-Шевченків. (Черкас. обл.) тощо. Нині існує ідея організації комплексу для Е. т. побл. Одеси на території регіон. ландшафт. парку «Тилігульський». У цій місцевості наявні орнітол., ботан. і зоол. заказники; природне середовище — сухий степ з унікал. мікрокліматом, притаманним тільки цій частині України. Ідея полягає у формуванні екол. середовища з урахуванням усіх ресурсів: зоопарку «Степ. сафарі», осередку дельтапланеризму, місць цікавого туризму (ловля крабів і раків, мисливство, кінні верхові прогулянки, катання на трійках), фермер. садиб, екзот. рекреац. поселень з майстернями для різних промислів тощо. Cтворюючи об’єкти Е. т. необхідно максимально зберігати ландшафтне середовище й обмежувати кількість т. зв. експозиц. зон (невеликі впорядковані огляд. майданчики), екол.-навч. стежок (мережі доріг — пішохід., канат., водних), будівництво захис. павільйонів, колодязів тощо. Для ночівлі найдоцільнішим в умовах територій природно-заповід. фонду видом житла є екол. будинок. При його спорудженні використовують мін. площу продуктив. землі і буд. матеріали, які не мають токсич. ефекту (дерево, камінь).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю