Екологія міста - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Екологія міста

ЕКОЛО́ГІЯ МІ́СТА – наука про взаємозв’язки та взаємодію у часі й просторі міської (її соціальної, технічної, енергетичної, інформаційної, адміністративної підсистем) і природної систем. Ін. назва – урбоекологія. Сформувалася на базі екології, біології, ботаніки, географії, містобудування, наук про Землю, соціології тощо. Об’єкт вивчення Е. м. – міські біогеоценози. Е. м. розглядає урбанізацію не лише як об’єктив. істор. процес зростання ролі міст у розвитку цивілізації, а й як процес перебудови всього середовища проживання людини. Вона спирається на екол. підхід, згідно з яким місто є складним організмом у системі зв’язків між елементами, які його утворюють, та «зовн.» соц. середовищем і довкіллям. Урбоекологія досліджує урболандшафти, зміни природно-простор. ресурсів міста, його ґрунт. покриву, повітр. басейну, поверхневих і підзем. вод, рослин. і тварин. світу, різні види забруднень. Окремий напрям Е. м. – вивчення популяції людини. Це хоч і є явищем соціальним, з погляду популяц. екології являє собою таку, яка протягом свого життя переміщується з однієї екол. ніші в іншу (житло, місце роботи, транспорт, рекреація тощо). З розвитком процесів урбанізації та зростанням відчуження довкілля міська людина повинна включати нові адаптивні (фізіол., психол., соц.) механізми, які не є безмежними. Усі живі організми міського середовища, що оточують людину, мають також пристосовуватись до зміни його умов.

Літ.: Екология города. К., 2000; Кучерявий В. П. Урбоекологія. Л., 2002; Маслов Н. В. Градостроительная экология. Москва, 2002; Тетиор А. Н. Городская экология: Учеб. пособ. Москва, 2006.

В. П. Кучерявий

Стаття оновлена: 2009