ЕКОНО́МІКА (грец. οἰϰονομιϰή, від οἶϰος — оселя, середовище і νόμος — закон) — систематизоване за певними правилами господарство, що забезпечує задоволе­н­ня су­спільних потреб через виробництво жит­тєво необхідних благ. Нині термін «економіка», введений у науковий обіг давньогрец. вченими Ксенофонтом і Аристотелем, використовують на по­значе­н­ня нар. господарства конкрет. країни (групи країн, світу), до якого входять окремі галузі (види екон. та пром. діяльностей) і де вирішують зав­да­н­ня, що, як і для кого виробляти; екон. взаємовід­носин людей, що історично склалися у процесі їх госп. діяльності й від­повід­ають певному рівню роз­витку продуктив. сил, утворюючи разом ту чи ін. екон. систему (рабо­власниц., феодал., капіталіст., змішану, пере­хідну та ін.); науки, предметом і обʼєктом ви­вче­н­ня якої є госп. діяльність людей, її закони, закономірності, конкретні умови та складові виробництва (Е. промисловості, торгівлі, праці тощо). Е. як система взаємозвʼязаних галузей нар. господарства включає в себе реал. сектор — галузі, що виробляють товари (с. госп-во, пром-сть, будівництво) і надають матеріал. послуги (торгівля, транс­порт, звʼязок), а також фінанс. сектор і соц. інфра­структуру — галузі, що надають нематеріал. послуги (освіта, охорона здоровʼя, культура та ін.). Вироб-во товарів, матеріал. й нематеріал. послуг утворюють три великі кластери (від лат. classis — роз­ряд), на які можна поділити будь-яку нац. Е. (їх спів­від­ноше­н­ня в Е. України 2001–08 див. у Табл.).

2001–08 частка виробництва товарів у валовій до­даній вартості (ВДВ) усієї Е. по­стійно скорочувалася й за під­сумками 2008 (порівняно з 2001) зменшилася з 50,3 до 43,3 %, частка виробництва матеріал. послуг зросла з 26,3 до 26,7 %, а частка виробництва нематеріал. послуг збільшилася з 23,4 до 30,0 %. Від 2002 Е. України почала активно пере­творюватися на Е. послуг. Паді­н­ня питомої ваги матеріал. виробництва у сукуп. ВДВ за видами екон. діяльності об­умовлене більш ніж двократ. паді­н­ням частки с. господарства (на 8,3) та паді­н­ням частки виробництва і роз­поділе­н­ня електро­енергії, газу, води (на 2,5 від­сотк. пункти). Пере­робна пром-сть у період екон. під­несе­н­ня роз­вивалася більш високими темпами, ніж нац. Е. загалом, що при­звело до зро­ста­н­ня її питомої ваги з 19,4 до 22,5 %. Значне по­жвавле­н­ня (певною мірою повʼязане зі збільше­н­ням попиту на інвестиц. обладна­н­ня) спо­стерігається у низці оброблюв. вироб-в. При­скоре­н­ня заміни обладна­н­ня сприяло зро­стан­ню кількості замовлень укр. під­приємств на машини не лише за кордоном, а й в Україні, внаслідок чого випереджаючими темпами зро­став вип. продукції інвестиц. при­значе­н­ня. Так, у машинобудуван­ні виробництво продукції 2008 (порівняно з 2000) збільшилося в 3,8 раза, зокрема виробництво машин та устаткува­н­ня — в 2,4 раза, електр. й електрон. устаткува­н­ня — в 2,9 раза, транс­порт. устаткува­н­ня — в 6,7 раза. У виробництві матеріал. послуг на 3,5 від­сотк. пунктів зросла частка торгівлі, з 12,2 до 15,7 % — ремонту автомобілів, побут. виробів і предметів особистого вжитку. Водночас частка діяльності транс­порту та звʼязку втратила 2,4 від­сотк. пункти, що при динам. зро­стан­ні послуг звʼязку пояснюється лише уповільненим зро­ста­н­ням транс­порту порівняно зі зро­ста­н­ням усієї Е. Стабільно збільшувало питому вагу в нац. Е. виробництво нематеріал. послуг, хоча такі його важливі складові, як освіта й охорона здоровʼя та на­да­н­ня соц. допомоги, що формують людський капітал країни, роз­вивалися не­стабільно. Загалом сукупна частка ВДВ освіти та охорони здоровʼя зросла з 8,2 до 9,3 % (1990 цей показник становив 5,6 % до усієї ВДВ по галузях). Наведені дані засвідчують позитивні зруше­н­ня у вітчизн. економіці.