Економіка житлово-комунального господарства - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Економіка житлово-комунального господарства

ЕКОНО́МІКА ЖИТЛО́ВО-КОМУНА́ЛЬНОГО ГОСПОДА́РСТВА – специфічні виробничі та соціально-економічні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту та використання муніципальної власності з метою повноцінного забезпечення житлово-комунальних потреб населення, підприємств, організацій та інших суб’єктів господарювання. Об’єднує понад 20 підгалузей міського госп-ва і є соціально орієнтов. складовою в життєдіяльності населення. Особливість Е. ж.-к. г. полягає у тому, що житлово-комунальне господарство, з одного боку, в своїй діяльності не створює доданої вартості, а лише переносить її на продукцію ін. галузей економіки, з ін. – у його структурі існують власна пром-сть, буд-во, ремонтно-буд. госп-во, які виробляють певну продукцію (комунал. машинобудування, асфальтобетонні підпр-ва, підпр-ва сантех. виробів). Відсутність конкурент. середовища, велика питома вага природ. монополій, високий рівень дебітор. заборгованості споживачів перед виробниками послуг, економічно необґрунтовані тарифи на житлово-комунал. послуги тощо засвідчують необхідність докорін. перебудови житлово-комунал. сектора економіки, перехід його до сучас. наук.-технол. та інновац.-інвестиц. технологій, насамперед за рахунок зміни нормативно-законодав. забезпечення діяльності підпр-в галузі та розширення джерел їхнього фінансування. Характерна риса Е. ж.-к. г. – специфічні показники функціонування підпр-в і орг-цій галузі: норми подачі води на одну людину на добу, витрат тепла на одного мешканця на рік, обслуговування заг. житл. площі на одного працівника галузі, накопичення побут. відходів на одного мешканця на рік, частка вулиць, що освітлюються, від їхньої заг. довжини, вартість ремонту 1 м2 житла та ін. Її осн. завдання на сучас. етапі: розроблення механізму уникнення перехрес. субсидування різних груп споживачів або одних видів послуг за рахунок ін. суб’єктів житлово-комунал. госп-ва; запровадження сприятл. умов для залучення інвестиц. ресурсів на підпр-ва галузі; перегляд політики тарифо- та ціноутворення на житлово-комунал. послуги; розмежування компетенції та налагодження взаємодії між держ. органами, що здійснюють упр. майном і визначають цінову політику; формування реєстру підпр-в, що підлягають першочерг. демонополізації; впровадження конкурент. засад у сфері надання житлово-комунал. послуг; створення методики обчислення витрат підпр-в при наданні послуг з водовідведення, водо- і теплопостачання, очищення стіч. вод, утримання житл. фонду; визначення інтеграл. показників оцінки фінанс.-госп. діяльності підпр-в і орг-цій галузі; застосування специфіч. механізмів стимулювання праці персоналу; обґрунтування нормативів витрат тепла, води, газу, електроенергії та ін. матеріал. ресурсів. Як наук. дисципліна, Е. ж.-к. г. вивчає фінанс.-госп. аспект діяльності підпр-в і орг-цій галузі, осн. чинники формування доходу та його розподілу в процесі їхнього функціонування; формує знання та навички щодо аналізу зовн. і внутр. факторів, які впливають на результати діяльності суб’єктів господарювання, методів та форм орг-ції упр. підпр-вами галузі.

Літ.: Онищук Г. І. Соціально-економічні особливості житлово-комунальної сфери міського господарства // Коммунал. хоз-во городов: Научно-тех. сб. К., 2002. Вып. 37; Славута О. І. Економіка і організація діяльності підприємств міського господарства: Навч. посіб. Х., 2009.

А. Г. Шевченко, Р. Г. Дубас

Стаття оновлена: 2009