Економіка перехідна

Визначення і загальна характеристика

ЕКОНО́МІКА ПЕРЕ­ХІДНА́ — економіка, що знаходиться на стадії пере­ходу від одного типу господарства до іншого. Е. п. також називають історично нетривалий від­різок часу, протягом якого здійснюється демонтаж адм.-команд. системи та формується цілісна система осн. ін­ститутів економіки ринкової. Пере­хід до ринк. економіки в Україні роз­почався на поч. 1990-х рр. Осн. змістом цього процесу стала заміна системи, сформов. для обслуговува­н­ня єдиного нар.-госп. комплексу СРСР, який функціонував на директивно-плановій основі, на цілісну нац. екон. систему, що функціонує на ринк. основі. Оскільки від­бувалося пере­структурува­н­ня і створе­н­ня нових форм роз­витку, весь процес можна вважати транс­формаційним. Роз­будова ринк. соц.-екон. системи в усіх країнах із Е. п. викликала транс­формац. спад виробництва, зниже­н­ня рівня життя й ін. кризові явища. Глибина цього спаду перед­усім об­умовлена вихід. умовами транс­формації — цілим комплексом характеристик того чи ін. су­спільства напередодні реформ. В Україні (як і в РФ та Білорусі) вихідні умови для пере­ходу до ринк. економіки були менш сприятливими, ніж у країнах Центр.-Сх. Європи та Балтії. Між­нар. досвід ринк. реформува­н­ня довів, що темпи його просува­н­ня значно залежать від тривалості існува­н­ня адм.-команд. системи у даній пост­соціаліст. країні. На від­міну від країн Центр.-Сх. Європи та Балтії, в яких адм.-планову систему встановлено лише у 1940-х рр., в Україні, особливо у її найбільш економічно роз­винених Сх., Над­дні­прян. і Пд. регіонах, вона про­існувала майже 70 р. (на поч. реформ два поколі­н­ня українців не мали уявле­н­ня про ринк. економіку). При цьому рад. модель планово-роз­поділ. системи сут­тєво більш антиринк., ніж подібні нац. моделі, сформов. після 1945 у зх. сусідів України, зокрема Польщі чи Угорщині. Непідконтрол. рад. державі виробництвами залишалися тільки вип. спожив. товарів і на­да­н­ня послуг насел. тіньовим сектором. Оскільки їхня роль була не­знач. (за роз­рахунками вітчизн. екс­пертів — бл. 14 % на­прикінці рад. періоду), а осн. система жит­тєзабезпече­н­ня належала державі, криза й занепад офіційно ви­знаного господарства спричинили глибокий спад сусп. виробництва і погірше­н­ня жит­тєвих умов пере­важ. частини населе­н­ня. Це, у свою чергу, негативно вплинуло на формува­н­ня серед. класу, малого та серед. бізнесу, покликаних ві­ді­грати важливу роль у транс­формац. пере­творе­н­нях. Велике значе­н­ня мав і роз­мір структур. дис­пропорцій та рівень мілітаризації нар. господарства. В Україні 1990 пере­кіс у бік «виробництва засобів виробництва» досяг рекорд. рівня: питома вага товарів вироб. при­значе­н­ня складала 63,9 % валового сусп. продукту й 69,5 % заг. обсягу пром. продукції. Унікал. роль ві­ді­гравав ВПК — за деякими оцінками, на УРСР припадало 38 % ВПК СРСР, що більш ніж удвічі пере­вищувало її частку в насел. і нац. доході. Отже, виробництво в плановій економіці України занадто довго роз­вивалося при ігноруван­ні запитів спожив. ринку, що об­умовило труднощі адаптації вітчизн. промисловості до ринк. умов. На поч. реформ склався високий рівень внутр. і зовн. макроекон. нерівноваги. По­стій. дефіцит спожив. товарів та послуг об­умовив формува­н­ня у 1980-і рр. знач. грош. навісу, що генерував високу інфляцію. Цей фактор, а також успадкована велика енерго- і матеріалоємність укр. продукції сформували критичну залежність від імпорту багатьох видів сировини й енергоносіїв, ціни на які в перші роки реформ стрімко зро­стали. Інфляція та непосил. тягар зовн. боргу не тільки сер­йозно ускладнили ринк. пере­творе­н­ня у 1990-і рр., але й ві­діграли вирішал. роль в обран­ні Україною такої концепції проведе­н­ня ринк. реформ, як т. зв. шокова терапія з притаман­ними їй пріоритет. аспектами в рамках кожного з блоків транс­формац. заходів. В ін­ституц. пере­творе­н­нях такими є роз­державле­н­ня і приватизація власності, в лібералізації — лібералізація цін, зовн.-екон. звʼязків та демонополізація економіки, в макро­стабілізації — фінанс. стабілізація монетар. методами. Їй також притаман­ний занадто високий рівень радикалізму в руйнуван­ні колиш. екон. системи. Не­зважаючи на всі негаразди, у процесі десятиріч. реформува­н­ня економіки в Україні роз­вʼязано низку важливих про­блем.

Укр. реформатори ліквідували механізм планового упр. економікою та водночас роз­почали формува­н­ня ринк. інфра­структури, створе­н­ня адекват. ринк. економіці механізмів встановле­н­ня госп. звʼязків. Даний процес включав у себе формува­н­ня ринків товарів, робочої сили, капіталу і нерухомості. Нині склався ринок товарів та послуг вироб. і спожив. при­значе­н­ня, учасниками якого є держ. під­приємства й приватні фірми з вітчизн. та іноз. капіталом. Держава пере­творилася на одного з учасників ринку, внаслідок лібералізації сут­тєво скоротився пере­розподіл ресурсів через держ. бюджет. У її рамках шляхом зня­т­тя обмежень на рух товарів на внутр. ринку і держ. регулюва­н­ня природ. монополій здійснено демонополізацію економіки та стимулюва­н­ня конкуренції. Широке проникне­н­ня імпорт. товарів послабило позиції деяких вітчизн. монополістів. Лібералізація цін роз­по­всюдилася на пере­важну більшість товарів і послуг, внаслідок чого усунено колиш. дефіцит товарів і послуг вироб. та спожив. при­значе­н­ня. Завдяки їй від­булося й формува­н­ня від­критої економіки, яке перед­бачало активне викори­ста­н­ня конкурент. пере­ваг, що мала Україна. Вітчизн. економіка втратила характер автаркії, внаслідок чого на неї почали значно впливати процеси у світ. економіці. Разом з тим, Україна посіла у між­нар. поділі праці вкрай невигідне місце екс­портера сировини та напів­фабрикатів. Стрижнем ринк. реформ стала приватизація, спрямована на від­творе­н­ня ринк. системи. Пере­будова від­носин власності здійснювалася за рахунок створе­н­ня нових приват. або колектив. під­приємств (пере­важно у сфері малого і серед. бізнесу) та у результаті зміни характеру власності через пере­дачу чи продаж на різних умовах держ. власності екон. субʼєктам з метою формува­н­ня широкого прошарку приват. власників, під­вище­н­ня ефективності госп. діяльності під­приємств, створе­н­ня конкурент. середовища й сприя­н­ня демонополізації економіки. Важливе значе­н­ня мала макроекон. (фінанс.) стабілізація та поновле­н­ня сталого екон. зро­ста­н­ня, оскільки ВВП скоротився на 3/5, ще більше криза вразила с. госп-во та виробництво товарів широкого вжитку. Політика макроекон. стабілізації перед­бачала насамперед приборка­н­ня інфляції, що пере­творилася на гіперінфляцію через помилки перших років пере­творень. Так, 1992 надходже­н­ня до держ. бюджету України становили 643,8, видатки — 1 513,2 млрд крб, 1993 — від­повід­но 27 096,8 і 37 306,0 млрд крб. Лише 2000 надходже­н­ня пере­вищили видатки (спів­від­ноше­н­ня склало 1 : 0,98). Водночас від­бувалася пере­будова галуз. структури нац. економіки у напрямку випереджаючого роз­витку виробництва продукції, що користується плато­спромож. попитом на внутр. і зовн. ринках, та згорта­н­ня неефектив. галузей. Вона здійснювалася при стихій. зро­стан­ні питомої ваги металург. комплексу, хімії мінерал. добрив і спаді решти галузей. Згодом зруше­н­ня в напрямі ринк. транс­формації створили сприятливі умови для макроекон. стабілізації, зокрема уповільне­н­ня спаду виробництва, зменше­н­ня бюджет. дефіциту; досягнуто від­нос. рівноваги на спожив. ринку, а послідовна грош. та антиінфляц. політика дала змогу вийти на такі рівні річної та місяч. інфляції, що не пере­шкоджали екон. активності, при­скореній інвестиц. і кредит. діяльності, нормалізації процесів від­творе­н­ня осн. капіталу та ВВП загалом. У такий спосіб у 1990-і рр. створ. базові організац. і правові ін­ститути ринк. економіки, проведено приватизацію пере­важ. частини великих і майже усіх дрібних та серед. під­приємств промисловості, будівництва й торгівлі. Україна просунулася далеко вперед шляхом лібералізації економіки, приватизації та роз­державле­н­ня, формува­н­ня ринк. інфра­структури. На поч. 2007 США та ЄС ви­знали її країною з ринк. економікою.

Літ.: Народне господарство України у 1991 році: Статист. щоріч. К., 1992; Зруше­н­ня до ринкової економіки. Реформи в Україні: по­гляд зсередини. К., 1997; Транс­формація моделі економіки України (ідеологія, протиріч­чя, пер­спективи). К., 1999; Економіка України: під­сумки пере­творень та пер­спективи зро­ста­н­ня. Х., 2000; Пере­ходный период: анализ и уроки первого десятилетия для стран Восточной Европы и бывшего Советского Союза. Ис­следование Всемирного банка. Москва, 2002; Пере­хідна економіка. К., 2003.

С. І. Киреєв

Завантажити статтю