Економіка ринкова

ЕКОНО́МІКА РИ́НКОВА — одна з форм організації економіки. За Е. р. продукт виробляють з метою продажу (він стає товаром), на ринках взаємодіють вільні виробники та споживачі, панують від­носини та звʼязки товар. виробництва. Від­так природу, екон. зміст, функції і структуру ринк. госп. системи ви­значає товарне виробництво, його принципи та закони. При цьому ринок роз­глядають як ін­ститут або механізм, що зводить покупців (пред­ставників попиту) та продавців (по­стачальників) окремих товарів і послуг, становить набір взаємозвʼязків, процес конкурент. торгів.

В істор. роз­витку Е. р. при­йшла на зміну натурал. госп-ву, що панувало в умовах рабо­власниц. і феодал. способів виробництва, однак як форма організації економіки вона далеко не без­доган­на, її прояви та наслідки суперечливі як у нар.-госп. сфері, так і у сферах соц. від­носин й охорони довкі­л­ля. В екон. літературі це поня­т­тя часто ототожнюють з поня­т­тями «ринок», «ринк. госп-во», «ринк. організація виробництва». Гол. перед­умовою Е. р. є вільне під­приємництво, характер. рисами — домінува­н­ня різних видів приват. власності та наявність від­повід. ринк. форм (індивідуал.-труд. діяльність, ко­оперативи, орендні під­приємства, фермер. господарства, держ. під­приємства, колективні господарства, нар. під­приємства, АТ, малі під­приємства, корпорації, обʼ­єд­на­н­ня, госп. товариства, асоц., консорціуми, спільні під­приємства та ін.), методів і важелів; панува­н­ня конкрет. екон. інтересів; організація рац. господарюва­н­ня; екон. від­особленість (повна екон. само­стійність і від­повід­альність) товаровиробників; панува­н­ня еквівалент. (економічно справедливих) звʼязків і договір. від­носин між господарюючими субʼєктами; ринк. ціно­утворе­н­ня; роз­виненість ринк. інфра­структури. Субʼєктами Е. р. ви­ступають фіз. і юрид. особи (госп. субʼєкти), а також держава, обʼ­єд­нані єдиним ринк. простором країни (ринки товарів, капіталу, праці, послуг, інформації) на основі механізму конкуренції. Існують різні моделі Е. р., формува­н­ня яких на сучас. етапі залежить від багатьох екон. і неекон. чин­ників, серед них — соціально орієнтов., екосоц., роз­винена Е. р., ринк. змішана економіка, т. зв. нова економіка (роз­вивається на базі сучас. інформ.-комунікац. й ін. високих технологій). Європ. модель екосоц. Е. р., що нині пред­ставлена майже у кожній про­грамі консе­рватив., с.-д. і ліберал. партій провід. країн ЄС, є сучас. європ. реалізацією концепції сталого роз­витку та може слугувати стратег. орієнтиром для України. Ця доктрина офіційно закріплена ЄС 2001 з прийня­т­тям «Стратегії сталого роз­витку Європейського Союзу», яка ви­значає заг. вектор змін на рівні політики й законодавства ЄС загалом і його країн-чл. Екосоц. Е. р. і сталий роз­виток су­спільства ґрунтуються на органіч. по­єд­нан­ні екон. ефективності, соц. справедливості та ресурсно-екол. збалансованості. В екон. науці не існує єдиної думки щодо необхідності держ. регулюва­н­ня Е. р. Так, класики екон. теорії (А. Сміт, Д. Рікардо) наголошували на її саморегулювал. характері, натомість Дж. Кейнс ви­ступав за необхідність держ. регулюва­н­ня, зумовленого обʼєктивно притаман. державі екон. функціями. Світ. практика засвідчила доцільність здійсне­н­ня остан­нього шляхом за­стосува­н­ня державою стосовно субʼєктів господарюва­н­ня правових (на­да­н­ня правових гарантій вільного під­приємництва, включаючи гарантії права на майно, вироблену продукцію, вільний вибір партнерів, здійсне­н­ня екс­порт­но-імпорт. операцій, самост. викори­ста­н­ня прибутку) й екон. (бюджетно-податк. і грошово-кредит. через податки та податк. пільги, кредити, квоти, ліцензії, санкції, дотації) важелів, встановле­н­ня чесних ринк. правил (регулюва­н­ня зовн.-екон. і валют. від­носин, боротьба з інфляцією та без­робі­т­тям) й мін. соц. стандартів (збереже­н­ня прожитк. мінімуму найменш захищеним верствам су­спільства, держ. гарантії з оплати на­йманої праці, індексація грош. прибутків насел., під­тримка жит­тєвого рівня малозабезпечених громадян та сімей з дітьми тощо), контролю правоза­стосов. практики, макроекон. стабілізації (держ. діяльності, спрямов. на забезпече­н­ня екон. зро­ста­н­ня, повної зайнятості й стабіл. рівня цін), формува­н­ня системи екон. ін­ститутів держ. упр., проведе­н­ня антимонопол. політики й сприя­н­ня роз­виткові ринк. конкуренції, забезпече­н­ня вільного до­ступу кожного чл. су­спільства до будь-яких видів екон. діяльності, фінансува­н­ня держ. сектору і соц. сфери, прямого інвестува­н­ня у вироб. обʼєкти, стимулюва­н­ня ділової й інвестиц. активності та ін. Однак держ. втруча­н­ня в Е. р. не має бути гіпертрофов. (повин­но носити обмежений характер) і у різних країнах світу здійснюватися не за єдиним шаблоном, а від­різнятися за ступ., формами, методами. Правова основа держ. регулюва­н­ня економіки — законодавчі й нормативні акти, що ви­значають формува­н­ня та функціонува­н­ня елементів ринк. господарства.

Прийняті 1990 концепція і про­грама пере­ходу УРСР до Е. р. базувалися на положе­н­нях Декларації про держ. суверенітет України та Закону «Про економічну само­стійність Української РСР», які створили необхідні перед­умови для забезпече­н­ня влас. політики пере­ходу до Е. р. з метою під­вище­н­ня жит­тєвого рівня. У за­знач. концепції викладені три осн. моделі пере­ходу до Е. р.: еволюц., «шокової терапії», жорсткого регулюва­н­ня. Модель еволюц. пере­ходу до ринку, ґрунтуючись на по­етап. і по­ступовому введен­ні ринк. від­носин, припускає надто тривалий шлях пере­ходу в 10–15 р. (в умовах го­строї кризи економіки ви­знано не­прийнятним). Модель «шокової терапії», повʼязана з одночас. введе­н­ням у дію всіх атрибутів ринку та пере­веде­н­ням економіки на ринк. рейки, на першому етапі призводить до надмір. інфляції, без­робі­т­тя і паді­н­ня виробництва (реал. стан економіки України у той час не до­зволив обрати цей шлях). Модель жорсткого регулюва­н­ня пере­ходу до Е. р. базується на держ. регулюван­ні цін на найважливіші товари, з одного боку, і прибутків насел. — з іншого. У її основу покладено стимулюва­н­ня під­приємництва та припине­н­ня зро­ста­н­ня соц. виплат. Така модель вимагає рішучих дій уряду і по суті зберігає не­припустимий із багатьох причин диктат адм.-бюрократ. системи. На під­ставі цього зроблено висновок, що для УРСР в умовах розбалансува­н­ня грош. системи, низького тех. рівня вироб. потенціалу, кризового стану всієї економіки найбільш оптимал. буде влас. варіант моделі пере­ходу до ринку. Він має перед­бачати введе­н­ня своєї грош. одиниці, при­скоре­н­ня процесу роз­державле­н­ня та приватизації власності, створе­н­ня механізму забезпече­н­ня від­носно рівних стартових умов для кожного чл. су­спільства та гарантії соц. захисту насел., здійсне­н­ня такої держ. кредитно-фінанс. і цінової політики, яка стимулює роз­виток виробництва товарів нар. спожива­н­ня, роз­шире­н­ня послуг населен­ню.

1 грудня 2005 ЄС оголосив про ринк. статус економіки України, 17 лютого 2006 США ви­знали Україну країною з Е. р., що зробило за­стосува­н­ня антидемпінг. заходів проти продукції укр. походже­н­ня складнішим, а процес проведе­н­ня роз­слідувань набагато про­зорішим. Крім того, в укр. під­приємств зʼявилася можливість вимагати пере­гляду в США існуючих антидемпінг. обмежень на їхню продукцію.

Літ.: Хейне П. Экономический образ мышления / Пер. с англ. Москва, 1991; Мак­кон­нелл К., Брю С. Экономикс: Принципы, про­блемы и политика. Т. 1 / Пер. с англ. Москва, 1993; Ринкова економіка: теоретичні аспекти. Х., 2001; Селезнев В. В. Основы рыночной экономики Украины. К., 2003.

О. І. Барановський

Завантажити статтю