ЕКОНО́МІКА СОЦІА́ЛЬНА — наукові зна­н­ня про певний тип соціально-економічного устрою. Засн. цього наук. напряму, пере­важно австр. і нім. вчені, під Е. с. ро­зуміли по­єд­на­н­ня принципів свободи ринку з принципами соц. компенсації. Саме поня­т­тя вперше сформульоване у праці А. Мюл­лера-Армака «Wirtschaftslenkung und Marktwirtschaft» («Командна економіка і ринкова економіка», 1947). Концепція Е. с. роз­роблялася як альтернатива централізовано керованій (команд.) і «чи­стій» ринк. економікам. Вона являла собою концептуал. модель соц.-екон. устрою, побуд. на ідеї по­єд­на­н­ня екон. ефективності як наслідку дії ринк. сил і соц. ком­промісу. Така модель повин­на була забезпечити рівновагу між особи­стою свободою та соц. справедливістю, свободою конкуренції і соц. рівністю. Типологія соц.-екон. систем базується на ви­значен­ні, хто є плануючою ін­станцією у прийнят­ті екон. рішень: якщо багато субʼєктів планують автономно — ринк. економіка, якщо планує одна ін­станція — централізовано керована економіка. Концепція Е. с., на від­міну від неминучої заміни одного соц.-екон. порядку ін. (істор. детермінізм марксизму), пропонує роз­ширений порядок людського спів­робітництва (Ф. фон Хаєк), базований на етично-цін­нісних основах (принципи індивідуальності, солідарності та субсидіарності) й структуров. системі порядків (конкурент., грош., соц.). Теор. концепцію роз­робили австр. і нім. вчені-«ордоліберали» (економісти, соціологи, філософи, теологи) у 1930–40-і рр. Практичне її втіле­н­ня від­булося у повоєн. Німеч­чині під керівництвом вченого і громад. діяча Л. Ерхарда. Він здійснив комплексну реформацію (екон., грош., соц.) централізовано керованої економіки фашист. типу в соц.-орієнтов., держ.-регульов., ринк. економіку. Ця реформація отримала назву «нім. екон. диво», а книга Л. Ерхарда «Wohlstand für Alle» («Добробут для всіх», Дюс­сельдорф, 1957) пере­кладена багатьма мовами світу.

На від­міну від марксист. доктрини, спростованої жи­т­тям, теор. концепція Е. с. практично втілена (що є єдиним критерієм істини) у багатьох країнах світу. Водночас прибічники концепції роз­глядають її не як закриту і догматичну, а як від­криту і динамічну. Її від­критість полягає у тому, що для роз­вʼяза­н­ня конкрет. про­блем, виходячи з небагатьох су­спільно ви­знаних осн. цін­ностей, потрібно роз­робляти і втілювати у життя цілком конкретні ін­ституції та правила екон. і соц. поведінки. Соц.-екон. політика повин­на по­стійно коригувати усталені способи виріше­н­ня про­блем у світлі нових теор. здобутків та емпірич. досвіду. Е. с. — динам. модель, у межах якої необхідно знаходити нові ріше­н­ня щодо нівелюва­н­ня напруженості між забезпече­н­ням якомога більшої екон. свободи та потребою адекват. соц. компенсації для широких верств населе­н­ня. В Україні про­блеми Е. с. досліджують фахівці Наук.-метод. центру «Соціальна економіка» Держ. академії статистики, обліку та аудиту Держ­ком­стату України (Київ).