Економіка туризму - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Економіка туризму

ЕКОНО́МІКА ТУРИ́ЗМУ – галузь економіки, пов’язана з туристичною діяльністю. На поч. 21 ст. за обсягом послуг туризм посідає 1-е, а за обсягом доходу – 3-є місце серед провід. галузей економіки і має найвищі темпи зростання (в останнє десятиліття доходи від туризму збільшилися втричі). 2008 бл. 700 млн осіб здійснили міжнар. турист. подорожі (1950 – 25 млн). В індустрії туризму зайнято понад 260 млн працюючих, щорічні надходження становлять бл. 500 млрд дол. США. На міжнар. ринку країнами актив. туризму вважають ті, де кількість іноз. туристів більша, ніж кількість виїздів влас. громадян (перевищення доходів від іноз. туристів над видатками влас. громадян за кордоном визначають як актив. платіж. баланс із позитив. сальдо). Турист. лідер – Зх. Європа (Франція, Іспанія, Італія), частка якої у світ. обсязі становить 50 %, активно розвивають іноз. туризм деякі країни Сх. Європи (Польща, РФ, Чехія). У економіці низки країн Пн. Америки, Африки, Малої Азії, Тихоокеан. регіону він є однією з найпріоритетніших галузей, внесок у валовий нац. доход якої – 20–45 %. Осн. джерело валюти для цих країн – надходження від іноз. туризму. Він стимулює розвиток елементів інфраструктури (готелі, ресторани, підпр-ва торгівлі тощо); зумовлює зростання доход. частини бюджету за рахунок прямих (плата за візу, митний збір) або непрямих (збільшення заробіт. плати спричинює збільшення сум прибутк. податку, сплачуваного ними) податків; сприяє диверсифікації економіки, утворюючи галузі, що обслуговують індустрію туризму; забезпечує зростання доходів насел. і підвищення рівня добробуту нації. Туризм – одна з небагатьох галузей економіки, в якій залучення нових технологій не призводить до скорочення працюючого персоналу. Крім того, його можна розвивати і в період екон. криз, що має важливе значення для країн Сх. Європи, зокрема України. Витрати на створення одного робочого місця тут у 20 разів менші, ніж у пром-сті, а оборотність інвестиц. капіталу в 4 рази вища, ніж в ін. галузях госп-ва. Серед ін. характер. ознак – зростаючий попит на турист. послуги, високий рівень рентабельності, мін. термін окупності витрат.

В Україні розвиток туризму (порівняно зі світ. і європ. масштабами) не відповідає знач. потенціалу та надзвичайно вигідному геополіт. розташуванню. За обсягами експорту послуг туризм посідає 5-е місце, хоча за даними Всесвіт. турист. орг-ції, Україна перебуває на 19-му місці у світі за рівнем привабливості для іноз. туристів. Як свідчать дані соціол. дослідж., тільки 25 % дорослого насел. країни мають можливість відпочивати за путівкою в закладі відпочинку чи туризму. Матеріал. основою турист. ринку України та вагомою структур. складовою її економіки є рекреац.-турист. комплекс, для розвитку якого існують необхідні природні умови, історико-культурні, матеріал. і труд. ресурси. Наявний історико-культур. і природно-рекреац. потенціал у свій час дав змогу багатьом країнам (деякі з них навіть не належать до високорозвинутих) завоювати серйозні позиції на світ. ринку турист. послуг. Доходну частину турист. галузі наповнюють турист. підпр-ва, підпр-ва готел. госп-ва, а також, частково, санаторно-курортні (оздоровчі) й рекреац. заклади. 2009 турист. підпр-ва різних форм власності надали послуги 2,3 млн туристам (на 25 % менше, ніж 2008) і 1,9 млн екскурсантам (на 21 % менше). Обсяг послуг, наданих суб’єктами турист. діяльності 2009, оцінено у 9,3 млрд грн (на 17 % більше, ніж 2008), платежі до бюджету становили 196,5 млн грн (на 6 % менше). Скорочення бюджет. платежів зумовлено зростанням кількості приват. підпр-в і фіз. осіб, які перебувають на єдиному податку. Більша частина в обсязі реалізації турист. товарів і послуг та більша частка доходів від туризму належать суб’єктам турист. діяльності недерж. форм власності. Зростання обсягів наданих послуг і доходної частини дає можливість зміцнювати матеріал.-тех. базу вітчизн. туризму, проводити її реконструкцію та модернізацію за рахунок влас. й інвестиц. коштів (в останні роки ці витрати збільшилися на 32,3 %). Висока ефективність екон. діяльності колектив., приват., спіл. турист. підпр-в свідчить, що туризм може бути прикладом для ін. галузей економіки України стосовно успіш. проведення роздержавлення, приватизації, створення ринк. механізмів господарювання. Однак подальший його екон. розвиток вимагає створення гнучкої системи оподаткування з адресним зменшенням податк. тиску, подальшого роздержавлення та приватизації турист. підпр-в і закладів обслуговування, використання коштів підпр-в для розвитку інфраструктури (інж. систем, шляхів, служб сервісу тощо), залучення приват. сектору (сільс. жителів, фермерів та ін.) до турист. підприємництва, удосконалення інформ.-маркетинг. служби у сфері турист. бізнесу, прогнозування попиту, формування банку пропозицій.

Літ.: Любимцева О. О. Ринок туристичних послуг (геопросторові аспекти). К., 2002; Регіонологія туризму: Наук.-метод. вид. К., 2004; Стеченко Д. М. Передумови і напрямки формування туристичного ринку в Україні // Туризм: Теорія і практика. 2005. № 1; Панченко Т. Ф. Туристичне середовище: архітектура, природа, інфраструктура. К., 2009.

Т. Ф. Панченко

Стаття оновлена: 2009