Економічна безпека

Визначення і загальна характеристика

ЕКОНОМІ́ЧНА БЕЗ­ПЕ́КА — складна багатофакторна категорія, що характеризує здатність національної економіки до роз­ширеного від­творе­н­ня з метою задоволе­н­ня на ви­значеному рівні потреб населе­н­ня і держави; проти­стоя­н­ня де­стабілізаційній дії чин­ників, які створюють за­грозу стійкому збалансованому роз­виткові країни; забезпече­н­ня конкуренто­спроможності національної економіки у світовій системі господарюва­н­ня. За функціонал. напрямами роз­різняють макроекон., фінанс., зовн.-екон., інвестиц., наук.-технол., енергет., вироб., демогр., соц., продовол. без­пеку; за субʼєктом — Е. б. особи, субʼєкта госп. діяльності (під­приємства), регіону, держави, країни. Е. б. країни — інтеграл. характеристика Е. б. держави, субʼєктів господарюва­н­ня та особи.

Поня­т­тя «Е. б.» за­проваджено у між­нар. практику в 1980-х рр. На 40-й сесії ООН (1985) прийнято від­повід­ну резолюцію, де ви­значено, що Е. б. — такий стан, за якого народ може суверен­но, без втруча­н­ня і тиску ззовні, ви­значати шляхи й форми свого екон. роз­витку. В Україні його почали за­стосовувати лише на поч. 1990-х рр. Згідно із Законом «Про основи національної без­пеки України» (2003), Е. б. є провід. складовою національної без­пеки України. Критерії Е. б. характеризують стан матеріал. потенціалу та наявність сукупності дієвих від­носин (госп. механізму), що координує інтереси актив. субʼєктів для збереже­н­ня і зміцне­н­ня держави шляхом створе­н­ня стимулів до ефектив. праці на користь су­спільства й ефектив. під­приємництва у стратег. руслі заг. від­творюв. процесу. Матеріал. критерії: обсяги спожив. товарів, до­статні для стабіл. роз­витку нац. економіки, сировин. ресурсів, інвестиц. товарів, держ. резервів і запасів особливо важливих видів продукції й товарів, зокрема критич. імпорту; критерії у сфері госп. механізму: спроможність фінанс.-бюджет. і грош.-кредит. систем забезпечити роз­виток нац. економіки та реалізацію нац. інтересів; наявність умов для стабіл. роз­витку субʼєктів госп. діяльності, які діють від­повід­но до чин­ного законодавства й у межах заг. від­творюв. процесу; випереджал. роз­виток наук.-тех. та ін­новац. потенціалів для забезпече­н­ня екон. зро­ста­н­ня; консолідованість екон. інтересів громадян, субʼєктів госп. діяльності, регіонів, держави для екон. роз­витку й реалізації нац. інтересів; спроможність ін­ститутів держ. влади проводити дієву політику з реалізації й захисту нац. екон. інтересів; рівень життя насел. і ступ. соц. роз­шарува­н­ня, що дає змогу по­єд­нати стимули екон. зро­ста­н­ня зі збереже­н­ням соц. злагоди; ефективне включе­н­ня нац. економіки до світ. господарства (роз­виток екс­порт. потенціалу, задоволе­н­ня потреб внутр. ринку, захист вітчизн. товаровиробників і роз­виток їхньої між­нар. конкуренто­спроможності, входже­н­ня у між­нар. валютно-фінанс. від­носини, яке сприяє стійкості грош.-фінанс. системи від­повід­но до нац. інтересів країни; забезпече­н­ня критич. імпорту стратег. ресурсів до­стат. обсягом валют. ресурсів і на диверсифіков. основі). Явні чи потенційні дії, що ускладнюють або унеможливлюють реалізацію нац. екон. інтересів та створюють небезпеку для соц.-екон. і політ. систем, нац. цін­ностей, жит­тєзабезпече­н­ня нації та окремої особи, становлять за­грозу Е. б. Рівень за­гроз ви­значають за допомогою комплекс. порівнял. аналізу рівня показників макроекон. становища і становища субʼєкта господарюва­н­ня або особи, ви­значених індикаторами Е. б. Оптимал. значе­н­ня індикаторів — інтервал величин, у межах яких створюються найбільш сприятливі умови для від­творюв. процесів у економіці, порогові значе­н­ня — кількісні величини, поруше­н­ня яких зумовлює не­сприятливі тенденції в економіці, граничні значе­н­ня — кількісні величини, поруше­н­ня яких викликає за­гроз­ливі процеси в економіці. Ознакою гранич. рівня індикатора є момент втрати від­повід. екон. процесом функцій, від­ведених йому у від­творюв. системі. Динамічність гранич. рівнів індикаторів Е. б. створює значні труднощі для їхнього апріор. ви­значе­н­ня. Критерії, пере­лік індикаторів та їхніх порог. і гранич. рівнів, методика роз­рахунків, осн. напрями й механізми, правові засади та організац. структура, за якими досягають Е. б., складають систему забезпече­н­ня Е. б. Методику роз­рахунку рівня Е. б. України як гол. складової нац. без­пеки держави затвердило Міністерство економіки України 2007. Вона базується на комплекс. аналізі індикаторів з виявле­н­ням потенційно можливих за­гроз і за­стосовується для інтеграл. оцінки рівня Е. б. України загалом в економіці та в окремих сферах діяльності. За роз­рахунками Міністерства економіки України, інтеграл. індикатор рівня Е. б. в період екон. зро­ста­н­ня (2000–07) під­вищився з 58,2 до 72,2 %. Важливими елементами Е. б. є фінанс. і продовол. без­пека.

Літ.: Шлемко В. Т., Бінько І. Ф. Економічна без­пека України: сутність і напрями забезпече­н­ня. К., 1997; Бог­данов И. Я. Экономическая без­опасность Рос­сии: теория и практика. Москва, 2001; Губський Б. В. Економічна без­пека України: методологія виміру, стан і стратегія забезпече­н­ня. К., 2001; Жаліло Я. А. До формува­н­ня категоріального апарату науки про економічну без­пеку // Стратег. панорама. 2004. № 3; Власюк О. С. Теорія і практика економічної без­пеки в системі науки про економіку. К., 2008.

Я. А. Жаліло

Фінансова без­пека (Ф. б.) — стан фінансово-кредитної сфери держави, що характеризується збалансованістю і якістю системної сукупності фінансових інструментів, технологій та послуг, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних чин­ників (за­гроз), здатністю забезпечувати захист національних фінансових інтересів, до­статні обсяги фінансових ресурсів для всіх субʼєктів господарюва­н­ня та населе­н­ня. Загалом під Ф. б. ро­зуміють ефективне функціонува­н­ня нац. екон. системи й екон. зро­ста­н­ня. Вона є базовою складовою Е. б., оскільки ви­значає стан фінанс.-кредит. сфери держави (у складі грош.-кредит., бюджет., валют., банків., інвестиц., фондового і страхового секторів), без якої ринк. економіка за сучас. умов не може існувати. Стан Ф. б. — осн. критерій оцінки ефективності держ. політики і діяльності влад. структур у ході реформува­н­ня та роз­витку фінанс.-кредит. сфери. Стратегію забезпече­н­ня Ф. б. України (складова екон. курсу держави й основа для від­повід. держ. про­грам) роз­робляють на засадах директив. і нормативно-правових актів Президента, ВР й КМ України. Система забезпече­н­ня Ф. б. охоплює організац. структуру (сукупність органів законодав., виконав. і судової влади, субʼєктів господарюва­н­ня та громад. ін­ституцій, що беруть участь у її забезпечен­ні); правові засади для регламентува­н­ня від­носин у від­повід. сфері; осн. функції, пере­лік індикаторів, під­системи моніторингу стану, інформ. й аналіт. про­гнозува­н­ня; повноваже­н­ня та зав­да­н­ня осн. субʼєктів системи. За­грози Ф. б.: недосконалість податк. системи, яка не забезпечує до­стат. надходжень до бюджету і стримує роз­виток реал. сектора економіки, сприяє від­пливові доходів із легал. економіки; недосконалість бюджет. системи у центрі й на місцях, низький рівень бюджет. дисципліни; поширена тіньова економіка, посиле­н­ня її криміналізації та нелегал. від­плив валют. коштів за кордон; штучність курсу нац. грош. одиниці через утрима­н­ня його за рахунок адм. заходів та через низьку активність екон. субʼєктів; платіжна криза, яка «вимиває» оборотні кошти під­приємств і не дає можливості своєчасно виплачувати заробітну плату; слабкість й нероз­винутість банків. системи, фонд. і страхового ринків, системи довірчого упр. майном; наявність знач. хроніч. зовн.-торг. сальдо й дефіциту платіж. балансу; зро­ста­н­ня держ. зовн. боргу, не­впорядкованість умов отрима­н­ня зовн. запозичень під уряд. гарантії, низькі ефективність їх викори­ста­н­ня та від­повід­альність; низький рівень заощаджень і від­сутність дієвих мотивів для мобілізації внутр. ресурсів під­приємств та насел. у вироб. сферу; наявність великих обсягів позабанків. обігу готівки, яка пере­важно обслуговує тіньову економіку. Осн. методи забезпече­н­ня Ф. б.: збира­н­ня й аналіт. опрацюва­н­ня інформації про досвід і заходи її збереже­н­ня в ін. країнах; планува­н­ня та ресурсне забезпече­н­ня системи Ф. б.; по­стій. моніторинг і аналіз умов, чин­ників, за­гроз та індикаторів Ф. б.; про­гнозува­н­ня умов, дії чин­ників і значень індикаторів на пер­спективу; роз­робле­н­ня та здійсне­н­ня конкрет. заходів щодо під­трима­н­ня її на належ. рівні. Ви­значе­н­ня осн. критеріїв оцінки без­пеки фінанс.-кредит. сфери, за яких її стан під­тримується на від­повід. рівні, має важливе методол. і практ. значе­н­ня для під­трима­н­ня без­пеки різних секторів екон. сфери. Нині офіційно затверджених орієнтов. порогових значень таких критеріїв в Україні немає. Повноваже­н­ня осн. субʼєктів системи забезпече­н­ня Ф. б. ви­значені у Законі України «Про Раду національної без­пеки та оборони України» (1992) і Концепції (основах держ. політики) нац. без­пеки України (1997).

Літ.: Барановський О. І. Фінансова без­пека. К., 1999; Єрмошенко М. М. Фінансова без­пека держави: національні інтереси, реальні за­грози, стратегія забезпече­н­ня. К., 2001; Його ж. Стратегічна інформація в забезпечен­ні фінансової без­пеки держави // Актуал. про­блеми економіки. 2006. № 10.

М. М. Єрмошенко

Продовольча без­пека (П. б.) — наявність у країні такого обсягу, асортименту та якості виробництва продуктів харчува­н­ня, за яких від­сутні небезпека для життя населе­н­ня й залежність благополуч­чя держави від зовнішніх джерел їх надходже­н­ня. П. б. як одна із гол. складових Е. б., внутр., зовн. і нац. без­пеки України охоплює сукупність екон., організац., тех. і соц. заходів, спрямов. на забезпече­н­ня сталого по­стача­н­ня продовольства та вдосконале­н­ня структури харчува­н­ня населе­н­ня. Формува­н­ня П. б. України перед­бачає удосконале­н­ня ринк. від­носин в АПК, роз­робле­н­ня нових під­ходів у аграр. політиці, пріоритет. роз­виток с. господарства, докорін­ну пере­будову екон., соц. і правових від­носин в аграр. сфері, свободу під­приємництва й конкуренції, роз­будову ринків робочої сили та засобів виробництва, впровадже­н­ня про­гресив. ресурсоощад. технологій виробництва, пере­робле­н­ня та зберіга­н­ня с.-г. продукції, оптимал. забезпече­н­ня АПК матеріал.-тех. і труд. ресурсами, роз­виток сфери агропо­стача­н­ня та агросервісу, формува­н­ня нових цінових і фінанс.-кредит. механізмів, соц. пере­будову села й від­повід­не наук.-інформ. забезпече­н­ня. Радіоекол. П. б., про­блему якої різко загострила Чорнобил. ката­строфа 1986, можливо забезпечити шляхом впровадже­н­ня тех.-технол. та організац.-екон. заходів щодо зниже­н­ня надходже­н­ня радіо­актив. елементів за ланцюгом «земля–рослина–людина» на радіо­активно за­бруднених с.-г. угі­д­дях.

Літ.: Трегобчук В. М. Продовольча без­пека в контекс­ті національної без­пеки держави. К., 1999; Гойчук О. І. Продовольча без­пека. Ж., 2004; Лайко П. О., Шмирков В. Ф. Економічна та продовольча без­пека України в екс­тремальних умовах. К., 2007.

П. О. Лайко

Завантажити статтю