Економічна ефективність - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Економічна ефективність

ЕКОНОМІ́ЧНА ЕФЕКТИ́ВНІСТЬ – результативність економічної системи, виражена у співвідношенні корисних кінцевих результатів її функціонування до витрачених ресурсів. Е. е. як інтеграл. показник ефективності на різних рівнях екон. системи є підсумк. характеристикою функціонування нац. економіки. Гол. критерій соц.-екон. ефективності – міра задоволення кінц. потреб сусп-ва і, передусім, потреб, пов’язаних із розвитком людської особи. Соц.-екон. ефективність має та екон. система, яка найбільшою мірою забезпечує задоволення різноманіт. потреб людей (матеріал., соц., духов.) і гарантує високий рівень та якість життя. Основою такої ефективності слугує оптимал. розподіл наявних у сусп-ві ресурсів між галузями, секторами і сферами нац. економіки.

Ефективність екон. системи залежить від ефективності вироб-ва, соц. сфери (систем освіти, охорони здоров’я, культури), держ. упр., яку визначають співвідношенням отриманих результатів до витрат і вимірюють сукупністю кількіс. показників. Для вимірювання ефективності вироб-ва використовують показники продуктивності праці, фондовіддачі, рентабельності, окупності та ін. За їх допомогою зіставляють різні варіанти розвитку вироб-ва, розв’язання його структур. проблем. Вимірювання ефективності соц. сфери вимагає використання особливо якіс. показників розвитку кожної із галузей цієї сфери. Для держ. сфери необхідні спец. критерії відповідності витрат і результатів діяльності держави вимогам сусп-ва. Ефективність вироб-ва складається з ефективності усіх діючих підпр-в, у свою чергу ефективність підпр-ва характеризується вироб-вом товару чи послуг з найменшими витратами. Вона полягає у його спроможності виробляти макс. обсяг продукції прийнят. якості з мін. затратами і продавати цю продукцію з найменшими витратами. Е. е. підпр-ва, на відміну від тех. ефективності, залежить від того, наскільки його продукція відповідає вимогам ринку, запитам споживачів. Однією із важливих складових ефективності екон. системи є економічна ефективність інвестицій. В Україні у період екон. піднесення спостерігається зростання ефективності вироб-ва, що ґрунтується на підвищенні інтенсивності використання існуючих ресурсів (завантаженості потужностей, інтенсифікації праці) й супроводжується скороченням середньоріч. кількості найманих працівників. Так, у пром-сті зайнятість скоротилася з 4461,8 тис. у 2000 до 3690,0 тис. у 2007, тобто на 17,3 %, однак обсяги пром. вироб-ва зросли на 92,1 %. Останнім часом відбувається подорожчання робочої сили, при цьому зростання її вартості випереджає зростання продуктивності праці, що у майбутньому може призвести до невідповідностей між ресурсами розвитку та задоволенням потреб населення. Класич. показниками ефективності господарювання у ринк. економіці є прибуток і рентабельність. Динаміка норми прибутку визначає темпи нагромадження капіталу і, як наслідок, темпи зростання нац. економіки. Від тенденцій зміни цього показника залежить характер розвитку різних сфер економіки. Загалом в економіці України середня норма чистого прибутку (відношення чистого прибутку до усіх витрат) 2007 у відсотках становила 4,4, у реал. секторі – 3,6 (зокрема с. госп-во – 14,0, пром-сть – 3,1, буд-во – 0,4, торгівля – 4,2, транспорт і зв’язок – 4,8), на підпр-вах, що не входять до реал. сектору – 7,4. У 2003–07 рівень рентабельності всієї діяльності зростав знач. темпами, однак за своїми абсолют. значеннями в економіці загалом залишався недостатнім: 2003 він становив лише 0,6, 2004 – 2,6, 2005 – 3,5, 2006 – 3,3, 2007 – 4,4 %. Близькі значення прибутковості демонстрував і реал. сектор економіки (див. Табл.).

2003–07 на підпр-ва реал. сектору припадало бл. 80 % усіх витрат діяльності з тенденцією до зниження на 4,7 відсотк. пункта (в. п.), а їхня частка у формуванні чистого прибутку суттєво зросла – з 48,5 у 2003 до 81,7 % у 2005 й знизилася до 64,4 % у 2007. Покращення заг. фінанс. ситуації підпр-в реал. сектору в останні роки стало гол. чинником підвищення прибутковості (ефективності) нац. економіки загалом. Серед. рівень рентабельності укр. пром-сті 2003–07 суттєво змінився – з 0,1 % у 2003 (стану, коли собівартість фактично дорівнювала продажам) до 2,9 % у 2005 та 3,1 % у 2007. Рентабельність пром-сті збільшилася на 3,0 в. п. При цьому найбільш значні позитивні зміни спостерігалися у добувній пром-сті, де рентабельність зросла на 10,3 в. п.: з 2,9 до 7,4 %. Водночас динаміка та абсолютні значення рентабельності перероб. підпр-в значно відставали від рентабельності видобув. підпр-в. Прибутковість перероб. пром-сті змінилася на 2,1 в. п. і становила у 2007 3,1 % (як і пром-сті загалом). За даними Держкомстату України, до успішних видів пром. діяльності 2007 належали: видобування неенергет. матеріалів (їхня рентабельність зросла на 13,2 в. п. і знаходилася на рівні 13,7 %), целюлозно-паперова пром-сть та видавн. справа, де ці показники становили, відповідно, 0,4 в. п. і 2,0 %, металургія та оброблення металів (1,9 в. п. і 5,3 %), видобування енергет. матеріалів (на 7,3 в. п. – з 4,6 до 2,7 %), харч. пром-сть та перероблення с.-г. продукції (на 1,6 в. п.), хім. і нафтохім. галузі пром-сті (на 0,2 в. п.), вироб-во ін. неметал. мінерал. виробів (на 5,9 в. п.), машинобудування (на 2,9 в. п.). Позитивні зміни відбулися й у вироб-ві електроенергії, газу та води, де рівень рентабельності збільшився на 2,9 в. п., що дало змогу подолати збитковість цього сектору пром-сті. Скориставшись зростанням спожив. та інвестиц. попиту і незважаючи на випереджаюче зростання імпорту, ці вироб-ва не тільки нарощували випуск товарів, але й покращували фінанс. показники (лише легка пром-сть залишалась хронічно збитковою). У середньому рентабельність всієї діяльності у реал. секторі економіки не перевищує 3,6 % і знаходиться помітно нижче звич. комерц. ставки за банків. кредити, що суттєво обмежує можливості розвитку підпр-в. Особливу роль у забезпеченні прибутковості бізнесу відіграє рух витрат вироб-ва. Відокремлення цієї частини вартості практично постійно дається взнаки у реал. відтворенні товарів. Питома вага витрат складових пром-сті у заг. витратах пром. діяльності досить стала: частка витрат добув. пром-сті коливається у межах 8,8–9,0 %, оброб. пром-сті – 72,9–77,5 %, вироб-ва електроенергії, газу та води – 13,7–18,1 %.

Проявом погіршення якіс. показників зростання Е. е. є послаблення перспектив переходу економіки України до інновац. типу розвитку, оскільки підірвано галузі, здатні трансформувати інновації у продукцію кінц. споживання. Низький інновац.-технол. рівень вироб-ва впливає навіть на таку, здавалося б, успішну галузь, як металургія. Дані з її розвитку свідчать, що у госп. структур, які склалися в країні, не існує достат. екон. (ринк.) мотивації для вирішення завдань технол. та структур. модернізації вироб-ва, формування та освоєння нових товар. ринків. Має місце й слабкість або відсутність вітчизн. господарюючих суб’єктів, здатних у необхід. масштабах вирішувати завдання структур. диверсифікації нац. пром. вироб-ва. Негативні тенденції у сфері Е. е. склалися через те, що сформований в Україні нац. ринок недосконалий, не всі ринк. ін-ти мають адекват. ступ. розвитку, інвестиц. клімат вимагає покращення. Більшість проблем у сфері ефективності укр. економіки обумовлені слабкістю ін-тів влади, відсутністю необхід. політ. волі до створення дійсно ефектив. ринк. економіки та формування демократ. устрою. Недостатня професійність, необізнаність та невизначеність у прийнятті рішень, бездіяльність при їх виконанні на різних щаблях держ. влади, злиття останньої з фінанс. і приватнопідприємниц. середовищем перетворилися на звичне явище у системі управління. Все це негативно впливає на розвиток вітчизн. економіки й вимагає дієвих заходів щодо підвищення її ефективності.

Літ.: Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. 2003; Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004–2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції». 2004; Діяльність підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності 2005: Статист. зб. Ч. 1. 2006; Україна в 2006 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку. 2007; Діяльність підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності 2007: Статист. зб. Ч. 1. 2008 (усі – Київ).

С. І. Киреєв

Стаття оновлена: 2009