Економічна кібернетика

ЕКОНОМІ́ЧНА КІБЕРНЕ́ТИКА — науковий напрям кібернетики, що ви­вчає про­блеми за­стосува­н­ня її методів і засобів для дослідже­н­ня та організації економічних процесів. Е. к. роз­глядає економіку, а також її структурні й функціональні ланки як системи, де від­буваються процеси регулюва­н­ня та управлі­н­ня, реалізовані за допомогою пере­творе­н­ня інформації; ви­вчає процеси збору, накопиче­н­ня, зберіга­н­ня і пере­робле­н­ня інформації про економічні обʼєкти та явища. Методологічною основою Е. к. є системний аналіз, предметом — процеси управлі­н­ня економікою країни, галузі, регіону, під­приємств і комплексів, групи людей тощо. Вона роз­глядає форми пере­бігу процесів господарського роз­витку, моделюва­н­ня яких — необхідна умова прийня­т­тя управлінських рішень. Методи аналізу допомагають знаходити оптимальні режими управлі­н­ня і будувати раціональні системи обробле­н­ня економічних даних із широким за­стосува­н­ням обчислювальної техніки. Як науковий напрям Е. к. виникла на початку 1960-х рр. Її поява зумовлена зміною якісного уявле­н­ня про природу економічних процесів, пошире­н­ням системного аналізу економіки, економіко-математичного моделюва­н­ня, проектува­н­ня обробле­н­ня економічної інформації. На роз­виток Е. к. значно вплинули праці В. Глушкова, В. Михалевича, О. Бакаєва, Ю. Єрмольєва, І. Сергієнка, Н. Шора, І. Ляшенка, О. Ястремського.

Становле­н­ня Е. к. повʼязане із роз­робле­н­ням математичних моделей та явищ, викори­ста­н­ням обчислювальної техніки для дослідж. цих моделей і роз­вʼязува­н­ня задач управлі­н­ня. Синтез роз­роблень економіко-математичних методів і моделей із загальними принципами кібернетики став головною лінією формува­н­ня Е. к. як наукового напряму. Вона роз­глядає матеріальні й інформаційні пере­творе­н­ня та звʼязки в економічній системі, при цьому в кібернетичному аспекті економічну систему можна пред­ставити як пере­хреще­н­ня двох систем більш високого рівня: суперсистем «су­спільство» та «ресурси». З по­гляду су­спільства загалом, економіка — функціональна під­система, що пере­творює зовнішні природні ресурси в готові до спожива­н­ня продукти. При роз­гляді її як су­спільної під­системи головними є соціально-економічні аспекти аналізу, як під­системи ресурсів — виробничо-технологічні. Економіку ви­вчають і як від­носно окрему систему, повʼязану з природою та соціальним середовищем. При такому аналізі виявляють внутрішню структуру економіки та її елементів, їх взаємозвʼязки на основі взаємодії соціально-економічних і виробничо-технологічних факторів. Дослідж. економічної системи з по­гляду кібернетики проходить етапи аналізу і синтезу та створе­н­ня системи управлі­н­ня. Економічна система складна і характеризується великою кількістю параметрів, що змінюються в часі. Складність системи посилює те, що її головна складова — люди, які при­ймають ріше­н­ня на під­ставі інформації з урахува­н­ням тих чи інших цілей. На неї по­стійно впливає значна кількість важко­про­гнозованих імовірних зовнішніх і внутрішніх обурень. Математичні моделі економічних систем та явищ до­зволяють краще осмислити динаміку систем, що ви­вчаються, роз­робити діючі рекомендації з раціоналізації їх структури та методів економічного про­гнозува­н­ня й управлі­н­ня. У ході аналізу економічної системи особливого значе­н­ня мають дослідж. регулюючих факторів, питань стійкості, рівноваги системи, регулюючого характеру цін, збільше­н­ня прибутку від господарської діяльності, виявле­н­ня зворотних звʼязків у економіці, ви­вче­н­ня конфліктних ситуацій, спів­від­ноше­н­ня між оптимальним функціонува­н­ням і загальною мобільністю економічної системи. Для цього роз­робляють економічні макро- і мікромоделі, моделі рівноваги, росту економіки, у яких головна увага зосереджена на залежності між інвестиціями як матеріальним джерелом росту виробництва і змінами кінцевого продукту. Роз­гляд, при якому здійснюють аналіз основних робочих фондів, інвестицій, витрат, кінцевого продукту, враховує зовнішні і внутрішні фактори.

Методи аналізу, використовувані в Е. к., допомагають знаходити оптимальні режими управлі­н­ня та будувати раціональні системи обробле­н­ня економічних даних за допомогою обчислювальної техніки. Дослідж. зводяться, як правило, до вибору показників, необхідних для управлі­н­ня економічними обʼєктами (під­приємствами, галуз­зю, країною); способів їх отрима­н­ня, пере­дачі й обробле­н­ня з найменшими витратами коштів; технічних при­строїв обробле­н­ня інформації на різних рівнях управлі­н­ня (вибір техніки звʼязку, обчислювальної техніки, компʼютерної мережі та ін.); ви­вче­н­ня і рекомендації алгоритмів й про­грам обробле­н­ня інформації, що до­зволяють на основі отриманих показників зна­йти необхідне ріше­н­ня у більш раціональному ви­гляді та довести його до виконавців; ви­вче­н­ня способів контролю і обліку виконуваних рішень та ін. Основне зав­да­н­ня синтезу — дослідж. рівноваги економічної системи (одного з головних понять ринкової економіки) з урахува­н­ням різних мір конкуренції. Математичні методи синтезу економічної системи, роз­роблені для соціалістичної економіки, не враховують конкуренто­спроможність, тому їх не можна використовувати в умовах ринкової економіки. Синтез економічної системи полягає у ви­значен­ні її структури, способів функціонува­н­ня елементів і набору параметрів управлі­н­ня нею. Сукупність контрольованих показників, що регламентують майбутню поведінку системи, ви­значають про­граму чи стратегію діяльності. Інформаційне від­ображе­н­ня економічної системи, для якої проводять синтез, пред­ставляє модель планува­н­ня, що охоплює ті чи інші процеси функціонува­н­ня та роз­витку економічного обʼєкта. Синтез економічної системи складається з роз­робле­н­ня балансової моделі, моделей галузевого і регіонального планува­н­ня, оптимального економічного роз­витку. Використовуючи сучасні методи оптимізації планува­н­ня, які працюють при під­тримці сучасних інформаційних технологій у компʼютерних мережах, отримують параметри роз­витку чи функціонува­н­ня економічної системи у майбутньому. Взаємодії елементів, компонентів та факторів у моделі проти­ставляють інформаційні звʼязки між від­повід­ними змін­ними. Обмеже­н­ня, обʼєктивно існуючі в економічній системі, від­ображають в моделях у ви­гляді обмежень на область допустимих змін. При синтезі структури та параметрів моделей ви­значають структуру і параметри економічної системи, що забезпечують їй необхідну стратегію поведінки. Е. к. вирішує пита­н­ня прийня­т­тя рішень в управлін­ні економічними системами, викори­ста­н­ня математичних моделей та отрима­н­ня на їх основі результатів, необхідних для прийня­т­тя рішень у реальних ситуаціях; меж і методик можливого викори­ста­н­ня формальних по­становок та висновків. Велику увагу приділяють методам евристичного про­гнозува­н­ня та побудові інтелектуальних систем для роз­вʼяза­н­ня економічних задач. За­стосува­н­ня такого роду систем, моделюва­н­ня ситуацій і прийня­т­тя рішень для виробле­н­ня більш раціональних форм та методів управлі­н­ня (ділові ігри) сприяє тому, що математичне моделюва­н­ня стає все більш універсальним засобом удосконале­н­ня економічних систем, основним джерелом пере­вірки економічних положень і доктрин. Одним із головних напрямів Е. к. у 1980-х рр. було роз­робле­н­ня теорії та побудова АСК, що є складовою частиною процесів автоматизації. Необхідність створе­н­ня таких систем об­умовлена не тільки їх ефективністю в плані удосконале­н­ня економічних систем, але й в плані ефективного викори­ста­н­ня технічних засобів обробле­н­ня даних та організації інформаційних процесів. Роз­виток обчислювальної техніки, її інтелектуалізація, побудова компʼютерних мереж дали змогу пере­йти до створе­н­ня систем нового класу — інтелектуальних (різноманітні екс­пертні системи, автоматизовані системи обліку, аналізу, оптимізації та управлі­н­ня). Роз­робле­н­ня таких систем зорієнтоване на конкретні обʼєкти економічного характеру. Е. к. вплинула на роз­виток математичного, стохастичного і динамічного про­грамува­н­ня, дис­кретної оптимізації, теорії роз­кладів та ін. У колі її інтересів пере­бувають також пошире­н­ня компʼютерних мереж, систем обробле­н­ня інформації, теорії дослідж. операції та систем.

Завантажити статтю