Економічна кібернетика - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Економічна кібернетика

ЕКОНОМІ́ЧНА КІБЕРНЕ́ТИКА – науковий напрям кібернетики, що вивчає проблеми застосування її методів і засобів для дослідження та організації економічних процесів. Е. к. розглядає економіку, а також її структурні й функціонал. ланки як системи, де відбуваються процеси регулювання та упр., реалізовані за допомогою перетворення інформації; вивчає процеси збору, накопичення, зберігання і перероблення інформації про екон. об’єкти та явища. Методол. основою Е. к. є систем. аналіз, предметом – процеси упр. економікою країни, галузі, регіону, підпр-в і комплексів, групи людей тощо. Вона розглядає форми перебігу процесів госп. розвитку, моделювання яких – необхідна умова прийняття управлін. рішень. Методи аналізу допомагають знаходити оптимал. режими упр. і будувати рац. системи оброблення екон. даних із широким застосуванням обчислюв. техніки. Як наук. напрям Е. к. виникла на поч. 1960-х рр. Її поява зумовлена зміною якіс. уявлення про природу екон. процесів, поширенням систем. аналізу економіки, екон.-матем. моделювання, проектування оброблення екон. інформації. На розвиток Е. к. значно вплинули праці В. Глушкова, В. Михалевича, О. Бакаєва, Ю. Єрмольєва, І. Сергієнка, Н. Шора, І. Ляшенка, О. Ястремського.

Становлення Е. к. пов’язане із розробленням матем. моделей та явищ, використанням обчислюв. техніки для дослідж. цих моделей і розв’язування задач управління. Синтез розроблень екон.-матем. методів і моделей із заг. принципами кібернетики став гол. лінією формування Е. к. як наук. напряму. Вона розглядає матеріал. й інформ. перетворення та зв’язки в екон. системі, при цьому в кібернет. аспекті екон. систему можна представити як перехрещення двох систем більш високого рівня: суперсистем «сусп-во» та «ресурси». З погляду сусп-ва загалом, економіка – функціонал. підсистема, що перетворює зовн. природні ресурси в готові до споживання продукти. При розгляді її як сусп. підсистеми гол. є соц.-екон. аспекти аналізу, як підсистеми ресурсів – вироб.-технологічні. Економіку вивчають і як відносно окрему систему, пов’язану з природою та соц. середовищем. При такому аналізі виявляють внутр. структуру економіки та її елементів, їх взаємозв’язки на основі взаємодії соц.-екон. і вироб.-технол. факторів. Дослідж. екон. системи з погляду кібернетики проходить етапи аналізу і синтезу та створення системи управління. Екон. система складна і характеризується великою кількістю параметрів, що змінюються в часі. Складність системи посилює те, що її гол. складова – люди, які приймають рішення на підставі інформації з урахуванням тих чи ін. цілей. На неї постійно впливає значна кількість важкопрогнозов. імовір. зовн. і внутр. обурень. Матем. моделі екон. систем та явищ дозволяють краще осмислити динаміку систем, що вивчаються, розробити діючі рекомендації з раціоналізації їх структури та методів екон. прогнозування й управління. У ході аналізу екон. системи особл. значення мають дослідж. регулюючих факторів, питань стійкості, рівноваги системи, регулюючого характеру цін, збільшення прибутку від госп. діяльності, виявлення зворот. зв’язків у економіці, вивчення конфлікт. ситуацій, співвідношення між оптимал. функціонуванням і заг. мобільністю екон. системи. Для цього розробляють екон. макро- і мікромоделі, моделі рівноваги, росту економіки, у яких гол. увага зосереджена на залежності між інвестиціями як матеріал. джерелом росту вироб-ва і змінами кінц. продукту. Розгляд, при якому здійснюють аналіз осн. робочих фондів, інвестицій, витрат, кінц. продукту, враховує зовн. і внутр. фактори.

Методи аналізу, використовувані в Е. к., допомагають знаходити оптимал. режими упр. та будувати рац. системи оброблення екон. даних за допомогою обчислюв. техніки. Дослідж. зводяться, як правило, до вибору показників, необхід. для упр. екон. об’єктами (підпр-вами, галуззю, країною); способів їх отримання, передачі й оброблення з найменшими витратами коштів; тех. пристроїв оброблення інформації на різних рівнях упр. (вибір техніки зв’язку, обчислюв. техніки, комп’ютер. мережі та ін.); вивчення і рекомендації алгоритмів й програм оброблення інформації, що дозволяють на основі отриманих показників знайти необхідне рішення у більш рац. вигляді та довести його до виконавців; вивчення способів контролю і обліку виконуваних рішень та ін. Осн. завдання синтезу – дослідж. рівноваги екон. системи (одного з гол. понять ринк. економіки) з урахуванням різних мір конкуренції. Матем. методи синтезу екон. системи, розроблені для соціаліст. економіки, не враховують конкурентоспроможність, тому їх не можна використовувати в умовах ринк. економіки. Синтез екон. системи полягає у визначенні її структури, способів функціонування елементів і набору параметрів упр. нею. Сукупність контрольов. показників, що регламентують майбутню поведінку системи, визначають програму чи стратегію діяльності. Інформ. відображення екон. системи, для якої проводять синтез, представляє модель планування, що охоплює ті чи ін. процеси функціонування та розвитку екон. об’єкта. Синтез екон. системи складається з розроблення баланс. моделі, моделей галуз. і регіон. планування, оптимал. екон. розвитку. Використовуючи сучасні методи оптимізації планування, які працюють при підтримці сучас. інформ. технологій у комп’ютер. мережах, отримують параметри розвитку чи функціонування екон. системи у майбутньому. Взаємодії елементів, компонентів та факторів у моделі протиставляють інформ. зв’язки між відповід. змінними. Обмеження, об’єктивно існуючі в екон. системі, відображають в моделях у вигляді обмежень на область допустимих змін. При синтезі структури та параметрів моделей визначають структуру і параметри екон. системи, що забезпечують їй необхідну стратегію поведінки. Е. к. вирішує питання прийняття рішень в упр. екон. системами, використання матем. моделей та отримання на їх основі результатів, необхід. для прийняття рішень у реал. ситуаціях; меж і методик можливого використання формал. постановок та висновків. Велику увагу приділяють методам евристич. прогнозування та побудові інтелектуал. систем для розв’язання екон. задач. Застосування такого роду систем, моделювання ситуацій і прийняття рішень для вироблення більш рац. форм та методів упр. (ділові ігри) сприяє тому, що матем. моделювання стає все більш універсал. засобом удосконалення екон. систем, осн. джерелом перевірки екон. положень і доктрин. Одним із гол. напрямів Е. к. у 1980-х рр. було розроблення теорії та побудова АСК, що є складовою частиною процесів автоматизації. Необхідність створення таких систем обумовлена не тільки їх ефективністю в плані удосконалення екон. систем, але й в плані ефектив. використання тех. засобів оброблення даних та орг-ції інформ. процесів. Розвиток обчислюв. техніки, її інтелектуалізація, побудова комп’ютер. мереж дали змогу перейти до створення систем нового класу – інтелектуал. (різноманітні експертні системи, автоматизов. системи обліку, аналізу, оптимізації та управління). Розроблення таких систем зорієнтоване на конкретні об’єкти екон. характеру. Е. к. вплинула на розвиток матем., стохаст. і динам. програмування, дискрет. оптимізації, теорії розкладів та ін. У колі її інтересів перебувають також поширення комп’ютер. мереж, систем оброблення інформації, теорії дослідж. операції та систем.

Літ.: Глушков В. М. Введение в кибернетику. К., 1964; Його ж. Основы безбумажной информатики. Москва, 1982; 40 лет экономической кибернетике в Украине (люди, факты, комментарии): Науч. альм. Д., 2005.

О. О. Бакаєв

Стаття оновлена: 2009