Економічна політика

ЕКОНОМІ́ЧНА ПОЛІ́ТИКА — система заходів, методів, інструментів і форм державного впливу на соціально-економічні процеси. Зміст, цілі та засоби Е. п. ви­значають характер сусп. устрою, внутр. і зовн. умов роз­витку країни. Її виникне­н­ня повʼязане із формува­н­ням держави. В докапіталіст. формаціях Е. п., як правило, обмежувалася стягне­н­ням податків, регулюва­н­ням грош. обігу та земел. від­носин. У період первіс. на­громадже­н­ня капіталу їй були притаман­ні меркантилізм й протекціонізм, що сприяли створен­ню капіталіст. мануфактур і роз­витку торгівлі, а із зро­ста­н­ням промисловості й капіталу все більшу роль почала ві­ді­гравати політика вільного під­приємництва. Характерна риса сучас. Е. п. — посиле­н­ня екон. ролі держави, яка активно втручається у процес від­творе­н­ня, здійснює антикризові та антиінфляц. заходи, регулюва­н­ня зовн.-торг. діяльності. Її гол. зав­да­н­ням в індустріально роз­винених країнах нині стало забезпече­н­ня конкурент. пере­ваг нац. економіки на світ. ринках шляхом створе­н­ня сприятливих умов для під­приємництва, роз­витку конкурент. ринк. середовища та під­трима­н­ня конкуренто­спроможності у сферах, де ці пере­ваги з тих чи ін. причин не можуть бути реалізовані лише через механізм вільного ринку. Для викона­н­ня цього зав­да­н­ня використовують комплекс заходів екон. політики: бюджетно-фінанс., грошово-кредит., антимонопол., наук.-тех., ін­новац., екол. тощо. Форми і методи Е. п. багато в чому залежать від стану економіки, по­єд­на­н­ня ринк. економіки з держ. регулюва­н­ням процесу від­творе­н­ня. Виходячи з цього, в Україні перед державою по­стали зав­да­н­ня оволоді­н­ня механізмами забезпече­н­ня стабіл. роз­витку, пошуку ефектив. рішень на держ. рівні, об­ґрунтува­н­ня шляхів, джерел та механізмів їх досягне­н­ня щодо реалізації інвестиц.-ін­новац. моделі роз­витку вітчизн. економіки. Осн. напрям роз­горта­н­ня ефектив. Е. п. в Україні на поч. 21 ст. — втіле­н­ня стратегії роз­витку нац. економіки на довго­строк. пер­спективу, в якій має бути узгоджено та гармонізовано цільові орієнтири стабіл. екон. зро­ста­н­ня, під­вище­н­ня якості життя, ін­ституц. пере­творень, ін­новац.-інвестиц. модернізації, структурно-технол. оновле­н­ня, інтеграції у світ. економіку на конкурент. засадах і набу­т­тя членства у ЄС.

Літ.: Економіка України: стратегія і політика довго­строкового роз­витку. 2003; Макро­структурна політика та ринкова транс­формація: досвід Польщі та України. 2004; Україна в 2006 році: внутрішнє і зовнішнє становище та пер­спективи роз­витку. 2007; Стратегічні виклики ХХІ столі­т­тя су­спільству та економіці України: В 3 т. 2007 (усі — Київ).

С. І. Киреєв

Завантажити статтю