Економічні злочини - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Економічні злочини

ЕКОНОМІ́ЧНІ ЗЛО́ЧИНИ – різновид злочинів, здійснюваних у процесі професійної діяльності в рамках і під прикриттям законної економічної діяльності з використанням легальних економічних інститутів (правил, форм, процедур). Е. з. є основою економіки тіньової і спрямовані на майнові та вироб. відносини, екон. права громадян, юрид. осіб, муніципал. і держ. утворень. На основі концепції т. зв. білокомірц. злочинності Е. Сазерленда сформульовано визначення екон. злочинності як злочинності корпорацій. Однак воно не описувало адекватно проблемну сферу, тому згодом коло суб’єктів Е. з. розширено, зокрема до нього почали зараховувати не лише топ-менеджерів корпорацій, але й ін. службовців, а з часом обмеження за суб’єктами взагалі знято. Змінився і перелік злочинів, які вважають економічними. Незважаючи на наявне у наук. літ-рі розмаїття підходів, до екон. злочинності у країнах з ринк. економікою зараховують злочини, вчинені корпораціями проти держ. економіки, проти ін. корпорацій, службовцями корпорацій проти самої корпорації, корпораціями проти споживачів. Критеріями криміналізації, як правило, є наслідки – заподіяння знач. збитків; способи дії – обман, підкуп, погрози, змова; мотивація – корислива чи особиста зацікавленість; особливості предмета злочинів. Усі злочини у сфері екон. діяльності навмисні, скоєні з корисливою мотивацією, порушують інтереси держави й ін. суб’єктів екон. діяльності, а також інтереси громадян, пов’язаних з екон. діяльністю держави, та ін. суб’єктів підприємництва, так чи інакше зазіхають на екон. сусп. відносини. Більшість Е. з. зараховують до групи високолатентних. Підготовлений 2007 фахівцями консалтинг. і аудитор. компанії «Pricewaterhouse Coopers» всесвіт. огляд Е. з. (найоб’ємніший і найбільш представниц. із цієї тематики у світі) свідчить, що 2005–07 бл. 43 % компаній різних країн постраждали від Е. з. Чинники, які стимулюють правопорушення у сфері економіки: зростання матеріал. потреб певної частини насел. разом зі збільшенням їхніх доходів; випереджал. динаміка доходів порівняно із підвищенням продуктивності праці, відносно низькі темпи збільшення вироб-ва спожив. товарів і послуг; прогресуюче зростання нагромаджень у насел.; потреба «упредметнити», вкласти у нерухомість грош. кошти (як спосіб порятунку від інфляції); стримування екон. ініціативи, відхід актив. підприємців у тіньовий (нелегал.) бізнес; нагромадження відносно великих коштів у тіньовій економіці і зрощування її з кримінал. злочинністю; природне прагнення насел. максимально збільшити свої доходи, використовуючи будь-які способи, що в умовах обмеження легал. можливостей штовхає людей на екон. правопорушення; монополізм в економіці, диктат виробників і безправність кінц. споживача – насел.; нестабільність соц., політ., міжнац. становища, слабкість держ. структур влади; ослаблення правозастосов. практики боротьби з екон. правопорушеннями, прогалини в госп. і кримінал. законодавстві; жорстке податк. законодавство та відсутність чіткої системи належ. контролю за його дотриманням, що сприяє розвиткові незакон. форм екон. діяльності, приховуванню доходів, підкупам держ. чиновників; посилена соц. диференціація, поляризація інтересів різних соц. груп, різке зростання потреб частини сусп-ва на тлі скромних можливостей більшості. Екон. правопорушення стримують: низький ступ. диференціації насел. за рівнем матеріал. статку; жорстке госп. і кримінал. законодавство у поєднанні з консерватив. практикою роботи правоохорон. органів; обмеженість запитів насел. через нестачу грош. коштів і дефіцит різної екон. інформації. Категорії «Е. з.» й «екон. злочинність» хоча і взаємозалежні, але принципово різняться між собою та співвідносяться як особливе й окреме, ціле і його частина. Екон. злочинність важко піддається попереджувал.-профілакт. заходам, оскільки внутр. криміногенна «зараженість» учасників злочин. співтовариства постійно підігрівається їхнім взаємовпливом, а самовіл. відхід будь-кого з них від злочин. середовища нерідко жорстоко карається. Тенденції одних екон. зазіхань взаємозалежні та взаємозумовлені змінами ін. (напр., давання і отримання хабарів, посадові злочини можуть бути взаємозумовлені розкраданнями). Е. з. є: податк. злочини; шахрайство в екон. сфері (зловживання довірою, обман покупців); цифр. махінації; створення фіктив. орг-цій; фальсифікації бухгалтер. документів; порушення ергоном. вимог і стандартів; навмисна неточність в описі товарів; нечесна конкуренція; незаконне підприємництво; легалізація («відмивання») доходів, одержаних злочин. шляхом; навмисне та фіктивне банкрутства; ухилення від сплати митних платежів; контрабанда; монопол. злочини; валютні махінації; біржові й банків. порушення; порушення, що завдають шкоди довкіллю. Служб. злочинами в екон. сфері визнані зловживання і перевищення посадових повноважень, комерц. підкуп та ін., злочинами проти порядку упр. – самоуправство, підроблення, розповсюдження і використання свідомо підроблених документів. Найбільш серйозні Е. з. здійснюють у кредитно-банків. установах. Злочини у банків. сфері пов’язані зі здійсненням протиправ. дій як проти банків і їх працівників, так і самими банків. працівниками. Серед таких дій – пограбування банків і обмін. пунктів та його інсценування; розбій. напад на банків. установи й інкасаторів; розкрадання грошей з операц. каси і сховища банку; розкрадання грошей інкасаторами; незаконне оформлення кредитів фіз. особам без їх відома; списання коштів з рахунків корпоратив. клієнтів на підставі підроблених судових рішень; використання викрадених і підроблених кредит. карток; неправомірне перерахування грошей з цільових рахунків заг.-держ. фондів на рахунки приват. фірм; фальшування грошей; хакерство; навмисне банкрутство; участь банків у «відмиванні» грошей; шахрайство за допомогою злочин. змови, використання підставних осіб, фіктив. кредит. договорів; багатораз. оформлення в заставу одного і того ж майна для одержання кредиту; використання реквізитів нерезидентів, підконтрол. кредит. орг-цій, фондів і реквізитів різних юрид. орг-цій-резидентів.

Літ.: Дементьев Е. Е. Экономическая преступность и борьба с ней в странах с развитой рыночной экономикой. Москва, 1992; Корчагин А. Г. Экономическая преступность. Владивосток, 1998; Волобуєв А. Ф. Економічні злочини: поняття та проблеми розробки методик розслідування // Актуал. проблеми держави і права. О., 2003. Вип. 20; Барановский А. И. Преступления в банковской сфере // Банкиръ. 2007. № 2.

О. І. Барановський

Стаття оновлена: 2009