ЕКСПЕРИМЕ́НТ (лат. experimentum, від experior — ви­пробовую) — емпіричний метод пі­зна­н­ня явищ дійсності в умовах спеціального від­творе­н­ня природних закономірностей на основі певної наукової теорії, що ви­значає мету, спосіб проведе­н­ня та інтер­претацію результатів; науковий дослід, ви­вче­н­ня певного явища у точно фіксованих умовах; спроба зробити щось нове, пере­важно повʼязане з ризиком. Як засіб зі­ставле­н­ня теор. моделей з реал. фіз. процесами Е. забезпечує емпір. осмисленість величин, що задають абстракт. обʼєкт теорій, та їхню пі­знав. цін­ність. Сучасна наука використовує: 1) реал. Е., серед яких роз­різняють: якісні Е. (для встановле­н­ня наявності або від­сутності постульованих теоріями явищ) та вимірюв. Е. (спрямов. на встановле­н­ня кількіс. значе­н­ня досліджуваних характеристик обʼєкта); 2) мислен­нєві Е. (для створе­н­ня ідеалізов. мислен­нєвої картини обʼєкта, який є пере­хід. сходинкою від реал. до абстракт. обʼєкта теорії). Ідеалізація в мислен­нєвому Е. не тільки обʼєкта дослідж., а й приладів та умов здійсне­н­ня Е. до­зволяє уникнути труднощів практ. характеру, на які наражається реал. Е. Остан. часом великого значе­н­ня набуває компʼютер. Е.