ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Розмір шрифту

A

Електрика

ЕЛЕ́КТРИКА  — явище природи, пов’язане з існуванням, рухом і взаємодією електричних зарядів. Понад 2500 р. тому стало відомо, що бурштин, коли його потерти об яке-небудь ін. тіло, набуває здатності притягувати легкі тіла. Його грец. назва ἤλεκτρον (електрон) стала основою назв усіх електрич. явищ. Системат. вивчення Е. започатк. у 18 ст. Детальним дослідж. атмосфер. Е. займалися винахідник, майбут. президент США Б. Франклін (1747–53 запропонував першу послідовну теорію електрич. явищ), рос. учені М. Ломоносов і Ґ.-В. Ріхман. Франц. фізик Ш.-Ф. Дюфе і Б. Франклін незалежно один від одного встановили існування електрич. зарядів двох видів — позитивних і негативних, довівши, що між різнойменними зарядами діють сили притягання, а між однойм. — відштовхування. Англ. фізик Г. Кавендіш (1773) і франц. Ш.-О. де Кулон (1785) встановили закон взаємодії електрич. зарядів. Після створення італійцем А. Вольтою (1794) хім. джерел електрич. струму почалося інтенсивне дослідж. дії постій. струму і зроблено перші спроби практич. застосування Е. Рос. фізик В. Петров 1802 відкрив електричну дугу і вказав на можливість застосовувати її для плавлення металів та освітлення. Теплову дію струму дослідили англ. фізик Дж. Джоуль (1841) та рос. Е. Ленц (1842) — закон Джоуля–Ленца. Новий етап у розвитку науки про Е. почався 1820 після встановлення данцем Г.-К. Ерстедом зв’язку між Е. і магнетизмом. Майже одночасно з ним франц. фізик А.-М. Ампер відкрив закон взаємодії між постійними електрич. струмами (закон Ампера), а його співвітчизники Ж.-Б. Біо і Ф. Савар встановили закон, що визначає величину напруженості магніт. поля, створеного електрич. струмом (закон Біо–Савара–Лапласа). Таким чином, доведено, що джерелами магніт. поля можуть бути і постійні магніти, і електрич. струм. Згідно з гіпотезою Ампера, намагнічування тіл, зокрема постій. магнітів, пояснюється тим, що в усіх речовинах існують елементарні електричні струми, які замикаються в межах кожного атома (молекулярні струми). Після класич. праць Ерстеда й Ампера магнетизм став складовою частиною вчення про Е. Велике значення для розвитку теорії Е. і її практич. застосування мало відкриття англ. фізиком М. Фарадеєм закону електромагніт. індукції (1831). Заг. правило визначення напряму індуков. електрич. струмів встановив 1833 Е. Ленц. У своїх працях Фарадей користувався поняттями електрич. і магніт. полів, довів вирішал. роль середовища при електромагніт. взаємодіях. Результати цих дослідж. розвинув шотланд. фізик Дж.-К. Максвелл: за його гіпотезою, магнітне поле створює не тільки електрич. струм, пов’яз. з рухом зарядів, а й змінне електричне поле (струм зміщення); між електрич. і магніт. полем існує тісний зв’язок, що дає змогу говорити про єдине електромагнітне поле. Узагальнюючи експерим. дані, Максвелл сформулював рівняння, які є основою класич. електродинаміки, та передбачив існування електромагніт. хвиль (збурень електромагніт. поля) і поширення їх у просторі зі швидкістю світла, що дало підставу вважати світло одним із видів електромагніт. випромінювання. 1886–89 нім. фізик Г.-Р. Герц експериментально довів існування електромагніт. хвиль, спостерігав відбиття, заломлення, інтерференцію й поляризацію їх за законами, відповід. законам для світлових хвиль. Подальший розвиток науки не підтвердив уявлень Фарадея й Максвелла про існування гіпотет. середовища — ефіру, в якому нібито поширюються електромагнітні хвилі. Відмовившись від моделі ефіру, А. Айнштайн створив спец. відносності теорію, важл. кроком у розвитку якої було встановлення існування елементар. електрич. заряду. Досліди англ. фізика Дж.-Дж. Томсона з визначення відношення заряду катод. променів до їх маси завершилися відкриттям носія елементар. від’єм. заряду — електрона (1897). Усі відкриті до того часу зарядж. елементарні частинки мали заряд, що абсолют. величиною кратний зарядові електрона. З дослідж. властивостей елементар. електрич. зарядів тісно пов’яз. розвиток вчення про будову речовини. 1911 англ. фізик Е. Разерфорд запропонував планетарну модель атома, згідно з якою в центрі атома міститься позитивно зарядж. ядро, навколо якого рухаються електрони. Уявлення про будову речовини з електрич. зарядів, між якими діють електромагнітні сили, дало змогу нідерланд. фізику Г.-А. Лоренцу на поч. 20 ст. створити класичну електронну теорію, яка, проте, значну кількість експерим. фактів (закони теплового випромінювання, теплоємність електрон. газу в металах та ін.) не могла пояснити, — і це дало поштовх до створення квант. теорії. В основу сучас. теорії електромагніт. явищ і будови речовини покладено уявлення про елементарні електричні заряди та взаємодію між ними, а також закони квант. механіки. Ця теорія дає можливість пояснити багато явищ природи й передбачити нові закономірності. Вчення про Е. має велике практичне значення: електрична енергія легко трансформується в ін. форми (теплову, мех., хім., світлову та ін.), передається на великі відстані, що сприяє широкому застосуванню її в нар. госп-ві (див. Електрифікація). Вчення про Е. є основою багатьох галузей техніки — електротехніки, радіотехніки, електроніки, автоматики, телебачення тощо.

Рекомендована література

  1. Тамм И. Е. Основы теории электричества. 9-е изд. Москва, 1976
  2. Калашников С. Г. Электричество. Москва, 1977
  3. Сивухин Д. В. Общий курс физики. Т. 3. Москва, 1977
  4. A. Morely, E. Hughes. Principles of Electricity. 5th ed. Harlow, 1994
  5. J. Bird. Electrical and Electronic Principles and Technology. 3rd ed. Elsevier, 2007.
Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2009
Том ЕСУ:
9
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Світ-суспільство-культура
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
18858
Вплив статті на популяризацію знань:
684
Бібліографічний опис:

Електрика / Д. О. Городецький // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-18858.

Elektryka / D. O. Horodetskyi // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2009. – Available at: https://esu.com.ua/article-18858.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору