Електрифікація

Визначення і загальна характеристика

ЕЛЕКТРИФІКА́ЦІЯ (від електрика і …фікація) — за­провадже­н­ня у всі галузі економіки та побут електричної енергії. Е. сприяє зро­стан­ню продуктивності праці, до­зволяє впроваджувати здобутки НТП, значно поліпшити добробут населе­н­ня. В Європі й США перші електро­станції зʼявилися у 2-й пол. 19 ст. Їх використовували пере­важно для освітле­н­ня окремих обʼєктів, напр., 1879 зведено ТЕС для під­свічува­н­ня мосту в С.-Петербурзі. Одну з перших ТЕС заг. користува­н­ня побудував 1882 у Нью-Йорку Т. Едісон. На укр. землях у складі Рос. імперії електро­станції були роз­міщені у пром. р-нах Донбасу та Придні­провʼя (використовували 75 % виробленої електро­енергії), а також великих містах: Києві (1890), Одесі, Харкові, м. Катеринослав (нині Дні­пропетровськ); у складі Австро-Угор. імперії — у Львові (1894). Перед поч. 1-ї світової війни усі електро­станції Рос. імперії мали потуж. 1098 тис. кВт і виробляли за рік 1945 млн кВт•год. електро­енергії, зокрема роз­міщені на укр. землях — потуж. 304,3 тис. кВт і виробляли за рік 543,4 млн кВт•год. У ході воєн. дій 1918–20 електро­енергет. базу майже повністю зруйновано. Більшов. уряд надавав великого значе­н­ня Е. країни, оскільки В. Ленін ви­значив її однією зі складових створе­н­ня матеріал.-тех. бази комунізму. Ві­дома його теза: «Комунізм — це є Радянська влада плюс електрифікація всієї країни». Від­сутність електроенергетики унеможливлювала здійсне­н­ня індустріалізації СРСР. 1920 на 8-му Всерос. зʼ­їзді Рад ухвалено ГОЕЛРО План, згідно з яким в УСРР мали побудувати ГЕС і ТЕС заг. потуж. 1 млн кВт. Для практич. реалізації плану 1921 Раднарком УСРР організував при Держплані Комісію електрифікації України (ліквідована після прийня­т­тя 1929 першого пʼятиріч. плану, її функції пере­дано Держплану). Проекти Е. згодом роз­робляли ін­ститути «Донбасток» (1930), «Укрдні­провод» (1933), водного господарства при ВУАН (1930-і рр.), тепло­енергетики АН УРСР (1940–50-і рр.) та ін. 1926 введено в екс­плуатацію Штерівську державну ра­йон­ну електро­станцію, 1932 — першу чергу Дніпрогесу. 1929 потуж. електро­станцій УСРР становила 531 тис. кВт, виробництво електро­енергії — 1519 млн кВт•год., серед яких частка держ. рай. електро­станцій (ДРЕС) склала 376 млн кВт•год. (24,8 %). Найвищі темпи Е. зафіксовано 1930–34, коли було також побудовано низку нових електро­станцій, зокрема Зуїв. ДРЕС (див. Зуївська екс­периментальна тепло­електроцентраль), Криворізьку теплову електро­станцію та ін., а заг. потуж. усіх електро­станцій зросла до 1,6 млн кВт (70 % — ДРЕС). 1940 потуж. усіх електро­станцій (5606 од.) становила 2,7 млн кВт (у 1928–34 зросла на 375 %, у 1934–40 — на 170 %), річне виробництво електро­енергії — 12,4 млрд кВт•год. 78,7 % електро­енергії витрачали на пром-сть і будівництво, с. госп-во отримувало її пере­важно від 3205-ти дрібних сільс. електро­станцій потуж. 61,5 тис. кВт. Потуж. ДРЕС, що по­стачали електро­енергію в села, становила 24 тис. кВт. У таких умовах електрифіковано 729 МТС (бл. 50 %), 251 радгосп (27 %), 1311 колго­спів (5 %). Електро­енергію вони використовували для освітле­н­ня, і тільки в окремих випадках — для виробництва. Е. зх.-укр. земель від­бувалася набагато повільнішими темпами. За від­сутності роз­виненої промисловості, електро­станції (окрім Львів. і Дрогоб.-Борислав.) виробляли енергію для побут. потреб жителів міст й використовували як паливо камʼяне вугі­л­ля (рідше — нафту та природні гази). 1937 вони виробили 148 млн кВт•год. електро­енергії (1,6 % від виробленої в УРСР).

Під час 2-ї світової війни укр. енергет. система за­знала великих руйнувань. Із найбільших електро­станцій уціліла частково лише Зуїв. ДРЕС, тому вже 1945 вона змогла вийти на довоєн. рівень виробництва електор­енергії. До кін. 1945 від­будовано 35 ДРЕС, але потуж. електро­станцій склала 42,5 % довоєн., виробництво електро­енергії — 25,4 %. Довоєн. рівня виробництва електро­енергії досягнуто лише 1950. У 1950–55 завершено пере­будову та модернізацію існуючих великих електро­станцій (Зуїв. — 450 тис. кВт, Штерів. — 200 тис. кВт), зведе­н­ня Миронів. ДРЕС (400 тис. кВт), Словʼянської теплової електро­станції (200 тис. кВт), введено в дію першу чергу Каховської гідро­електро­станції, 1956 запрацювала Теребле-Ріцька ГЕС. 1955 в УРСР вироблено 30,1 млрд кВт•год. електро­енергії, що становило 17,5 % продукції СРСР і 2,4 % — світової. У ході процесу укрупне­н­ня та централізації виробництва електро­енергії 1953 роз­почато масове під­ключе­н­ня сільс. споживачів до держ. енергосистем (характерна риса рад. енергетики — висока концентрація виробітку енергії на потуж. і надпотуж. станціях). 1958 електро­енергією користувалося 96 % радго­спів і 59 % колго­спів (67,5 % електро­енергії отримано від централізов. джерел). Однак рівень Е. вироб. процесів, особливо у тварин­ництві, залишався низьким. Колгоспи щорічно споживали у середньому в 3,5 раза менше електро­енергії, ніж радгоспи, 60 % колгосп. дворів взагалі не використовували електрику. Лише 1968 колгоспи і 99,9 % радго­спів УРСР електрифіковано. За регіонами найнижчий рівень Е. був на зх.-укр. землях, Прав­обереж­жі, Чернігівщині й у пн.-зх. степ. р-нах. Якісно новим етапом Е. став запуск 1977 1-го блоку Чорнобильської атомної електро­станції, що ознаменувало пере­хід до атомної енергетики. Разом із будівництвом електро­станцій у 1920–30-і рр. споруджували під­станції високої напруги та лінії електропередачі (ЛЕП). Першою стала ЛЕП напругою 110 кВ Штерів. ДРЕС — Кадіїв. під­станція (1929). У 1940 потужні ТЕС і ГЕС Донбас­енерго та Дні­про­енерго обʼ­єд­нано ЛЕП напругою 220 кВ. 1961 введено в екс­плуатацію першу в УРСР ЛЕП напругою 330 кВ Кременчук–Черкаси–Київ, 1962 — першу в світі ЛЕП напругою 800 кВ Волз. ГЕС (побл. м. Волго­град, РФ) — Донбас. Ще до 2-ї світової війни в УРСР створ. Донбас., Дні­пров., Харків., Київ. енергет. системи, а також Одес., Микол., Львів. енергокомбінати. З часом енергет. системи роз­ширено, комбінати пере­творено на енергет. системи і обʼ­єд­нано між собою. Загалом діяло 8 енергосистем: «Він­ниця­енерго», «Донбас­енерго», «Дні­про­енерго», «Київ­енерго», «Крим­енерго», «Львів­енерго», «Одеса­енерго», «Харків­енерго», що складали єдину енергосистему УРСР, яка була зʼ­єд­нана з Єдиною енергет. системою Європ. частини СРСР й енергосистемами соціаліст. країн Європи.

На поч. 1997 на балансі Міністерства енергетики України пере­бували повітр. і кабел. електромережі напругою 0,4–800 кВ заг. протяжністю понад 1 млн км (зокрема кабел. мережі — 64,9 тис. км) і 5385 під­станцій усіх класів напруги потуж. 157,6 тис. МВА. За рівнем напруги електр. струму, оснащеності електр. обладна­н­ням, засобами режим. автоматики електр. мережі України повністю від­повід­ають сучас. вимогам електро­енергетики. Паралельно із роз­витком електромереж напругою 220 кВ і нижче, що охоплюють усю тер. України і виконують пере­важно функції роз­поділу електро­енергії та доведе­н­ня її без­посередньо до споживачів, від 1960 осн. напругою у системо­утворюючих ЛЕП стала напруга 330 кВ. Протяжність ЛЕП 330 кВ сягнула 12,9 тис. км, кількість під­станцій 330 кВ — 84 од. потуж. 48,1 тис. МВА. Для пере­дачі потуж. великих ТЕС, АЕС, посиле­н­ня між­систем. і між­держ. електр. звʼязків здійснено пере­хід на ступ. напруги 750 кВ, що дало змогу збільшити від­стань пере­дачі електро­енергії до 1000 км, а потуж. довести до 2,5 тис. МВт. На поч. 1997 працювало 7 під­станцій 750 кВ потуж. 14,6 тис. МВА, протяжність ЛЕП 750 кВ — 4,1 тис. км. Подальший роз­виток отримали електр. мережі напругою 0,4–35–154 кВ для електропо­стача­н­ня с.-г. споживачів. Кількість під­станцій с.-г. при­значе­н­ня 35–154 кВ — 5 256 од. заг. потуж. 82,2 тис. МВА, серед них мають два і більше транс­форматори — 3664, два і більше джерел живле­н­ня — 4263. Заг. протяжність електр. мереж с.-г. при­значе­н­ня склала 774,2 тис. км, зокрема напругою 35–154 кВ — 102,5 тис. км. Подальший роз­виток електр. мереж та їхнє тех. пере­озброє­н­ня здійснюють на основі широкого за­стосува­н­ня про­гресив. новацій: впровадже­н­ня багатоколових опор напругою 220–330 кВ, кабел. ліній 110–330 кВ з полімер. ізоляцією, вакуум. обладна­н­ня, закритих під­станцій, удосконале­н­ня релей. захисту і автоматики тощо.

Р. Р. Па­вловський

Завантажити статтю